Храм, що був свого часу поставлений, як пам’ятник військовим звитягам пращурів, нині є дійсним монументальним втіленням усієї лицарської доби вітчизняної історії. Впізнаваний силует будови дарує стародавньому українському містові чи не головний його архітектурний символ. Здіймаючись над урвищем, він зустрічає подорожніх з півдня своєю стрункою статурою й обіцяє кожному захопливу оповідь про героїчну днину України. Недарма в останні десятиліття святиня насить гідний статус козацького кафедрального собору Чернігівської єпархії.

Катерининська церква в панорамі міста, Чернігів

Перша церква стояла тут, на краю укріплень давнього Окольного Граду, ще за Київської Русі. Її пізніше повсякчас заміняли певні сакральні споруди, й передостання з них являла собою доволі скромну дерев’яну варіацію. Та коли перед поважними чернігівськими козацькими старшинами постало питання деінде увіковічнити славетні подвиги своїх отців, кращої локації, ніж протяжний виокремлений мис над долиною Десни, годі було шукати.

Катерининська церква, Чернігів

Катерининська церква була поставлена Яковом Юхимовичем Лизогубом – генеральним осавулом і пізніше генеральним бунчужним гетьманського війська, онуком Петра Дорошенка – на честь другого його діда, майже повного тезки, Лизогуба Якова Кіндратовича. Той, будучи вже дуже поважного віку, ледь не вісімдесятирічним, на чолі Чернігівського полку 1696 року ходив із московитами і гетьманом Мазепою воювати проти турків. Й саме сміливість та вправність козаків-чернігівців, як відзначали сучасники, відіграли вирішальну роль в успішному взятті могутньої османської твердині Азова.

Взяття Азова, гравюра Адріана Шхонебека, 1699 р.

Точних даних, коли розпочалося будівництво мурованого храму на Третяку, немає. Імовірно, сталося це невдовзі після смерті старого полковника Якова Лизогуба, 1698 року. Однак, згідно провідної версії, у своєму заповіті її наставляв облаштувати синам, Якову і Семену, во славу їхнього діда, Юхим Лизогуб. Він успадкував батькову полковничу посаду, та правив у Чернігові недовго. Тож, роботи могли стартувати після його спочину, орієнтовно 1705 року. Зважаючи, що незабаром землі Гетьманщини перетворилися на театр активних бойових дій Північної війни (між шведами і московитами), спорудження чималої будівлі затяглося на десятиліття.

Взяття Азова, гравюра Адріана Шхонебека, 1699 р.

По довершенню, 1715 року, церкву святої Катерини освятив тодішній архієпископ Чернігівський Антоній (Стаховський) – колишній префект місцевого колегіуму, а в майбутньому – митрополит Тобольський і всього Сибіру. Також варто зауважити, що як і всю попередню декаду, Чернігівський полк тоді очолював можновладний і маєтний Павло Полуботок. І хоча прямих вказівок на його патронаж над даним храмом немає, відомо що він виступав щедрим покровителем низки місцевих святинь.

Катерининська церква в Чернігові, журнал «Всемирная Иллюстрация», 1893 р.

Катерининську церкву більшість дослідників і спеціалістів практично одноголосно називають чи не найкращим зразком мурованих, хрещатих у плані, п’ятибанних храмів України. Його пірамідальну композицію складають більший центральний об’єм, навколо котрого симетрично гуртуються чотири п’ятигранні рамена – бічні частини – що їх по кутах доповнюють нижчі, майже квадратні, приміщення. Все це разом утворює дев’ятидільну структуру будівлі. Подібна нерідко зустрічається в українському дерев’яному зодчестві, а ще до народної традиції відсилають й пропорції гранчастих стін – значною мірою вони повторюють обриси і розміри дерев’яних зрубів.

План Катерининської церкви в Чернігові

Фасади Катерининського храму потиньковані й побілені. Особливої виразності їм надають обрамлені трикутними сандриками й фігурною лиштвою видовжені вікна бічних гране, вигадливе оформлення вхідних порталів і прорізані у формі хрестів віконні отвори над ними. Напруженій стрімкості образу будівлі окремо сприяють високі пілястри обабіч ребр рамен. Урочисто завершують церкву грушоподібні бані на восьмигранних світлових підбанниках.

Деталі фасаду Катерининської церкви, Чернігів

В інтер’єрі нібито окремішні ззовні об’єми єднаються високими стрілчастими арками у спільний простір. Це забезпечує неодмінне панування в стінах храму атмосфери виняткової урочистості і справжнього піднесення духу. До того ж, від початку розписи стін всередині були відсутні й головний акцент на себе брав різьблений триярусний іконостас. Оригінальний витвір місцевих сницарів містив герби замовників-Лизогубів, а також не виключено, що і їхні портрети. Та наприкінці XIX століття подібним мистецьким й історичним цінностям великої ваги не надавали: розкішний бароковий взірець розібрали й замінили його новим, одноярусним іконостасом, еклектичного смаку. Від попередника зберіглися лише золочені дерев’яні царські врата, що їх було перенесено до бічного вівтаря. Та, на жаль, вони були втрачені у роки II світової війни.

Аксонометричний переріз Катерининської церкви в Чернігові,  за обмірами Цапенка, 1967 р.

Впродовж XIX – XX століть храм зазнав деяких видозмін. Після пожежі 1837 року із західного його боку було прибудовано теплу Покровську церкву – прямокутну в плані, класицистичної стилістики. 1908 року її доповнили з краю мурованою дзвіницею небарокових форм. Все разом це складало не надто органічне поєднання.

Катерининська церква, Чернігів, світлина початку XX ст., експедиції С. Таранушенка

По встановленню більшовицького режиму в Україні, 1933 року Катерининську церкву закрили. В її приміщеннях влаштували архів. В серпні 1941 року, під час наступу німецьких військ, в храм влучила бомба, й пожежа випалила вщент все його начиння, а також знищила бані.

Катерининська церква, Чернігів, світлина архіву сім’ї Ягодовських, 1941 р.

Відновлення зовнішнього вигляду пам’ятки й консервацію її конструкцій було проведено за проектом архітектора Ісроеля Шмульсона протягом 1947 – 1955 років. Тоді ж вирішено було розібрати додані пізніш притвор із дзвіницею. У 1962 році церкву включили до складу архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній». Після додаткової реставрації, підготовленою Маріонілою Говденко, 1979 року в ній відкрився музей Народного Декоративного Мистецтва Чернігівщини.

Катерининська церква, вид з Валу, Чернігів

Із відновленням незалежності України, 1992 року, чернігівське козацтво ініціювало передачу храму православній громаді. Лише 2006 року він знов став діючим. Втім, довкола його належності певній парафій виник конфлікт. Тож, тільки за два роки, згідно рішення Вищого апеляційного суду, старовинну святиню було остаточно передано Українській православній церкві Київського патріархату. У 2016 році в Катериненській церкві нарешті було встановлено новий іконостас – триярусний, барокової манери – що його вирізьбили п’ятдесят майстрів з Рівного під керівництвом художника Віталія Бугринця. Освятив цей витвір патріарх Філарет.

Інтер’єр  Катерининської церкви до встановлення нового іконостасу, Чернігів, 2011 р.

Безцінна пам’ятка, національне надбання українського народу, церква Великомучениці Катерини постраждала під час російського вторгнення в Україну, в ході бойових дій на початку 2022 року. Внаслідок влучання уламків російського снаряду в будівлі було вибито вікна та пошкоджено стіни.

Катерининська церква, Чернігів