Могутній храм постав на початку XVIII століття у цитаделі Прилуцької фортеці. Він вважається одним з останніх взірців унікального типу культових споруд – українських хрещатих дев’ятидільних п’ятибанних церков, що їх від доби Хмельниччини фундували представники козацької старшини. Через пізніші перебудови собор втратив низку барокових ознак, однак здебільшого він все одно лишився еталоном національного архітектурного стилю.

Панорама Прилуцької фортеці у XVIII столітті, по центру – Спасо-Преображенський собор, правіше – Роменська Брама, художник А.Ф.Гайдай, 1986 р.

Дерев’яну Спаську церкву на високому правому березі річки Удай бачив за свого візиту у Прилуки 1654 року й описав пізніше у спогадах знаменитий сирійський мандрівник Павло Алеппський. Наприкінці XVII століття вона згоріла, й було вирішено на її місці звести новий мурований храм. Найімовірніше, ініціатором будівництва виступив ще Дмитро Горленко – прилуцький полковник і близький соратник гетьмана Івана Мазепи. Проте, через драму під Полтавою 1709 року, він мав полишити Україну, а його починання опинилося закинутим.

Спасо-Преображенський собор, Прилуки

Довершувати спорудження Спасо-Преображенського собору взявся наступник Горленка на полковничій посаді – пам’ятний українцям, як руйнівник Запорізької Січі й посіпака царя Пєтра I – Гнат Ґалаґан. Нову церкву освятили за якихось пів десятиліття по його призначенню на посаду, у 1720 році. А ще за майже два десятиліття у склепі під її апсидою можновладець знайшов свій упокій. Тут також була похована й полковнича дружина, знана меценатка храму, Олена. У травні 1777 року відслужити панахиду над подружжям був запрошений, мабуть його нащадками, Святіший Вселенський Патріарх Константинопольський Серафим.

Олена і Гнат Ґалаґани, копії портретів середини XVIII ст.

Також із ранньою історією собору пов’язують ім’я ще одного яскравого церковного діяча барокової доби – письменника і просвітника, Йоасафа, єпископа Білгородського. В миру він звався Якимом і прилуцькому полковникові Дмитру Горленку приходився онуком. Існує твердження, ніби немовлям хлопця охрестили саме в стінах Спасо-Преображенського храму. Однак, зважаючи, що народився він 1705 року, то йдеться хіба про попередню дерев’яну церкву. Або ж і взагалі – це лише міф. Втім, у 2012 році пам’ятник цьому служителеві Російської православної церкви поставили у Прилуках безпосередньо на площі перед старовинним козацьким собором.

Пам’ятник єпископу Йоасафау Білгородському поряд із Спасо-Преображенським собором, Прилуки

Щодо загальної характеристики архітектури храму, знаменитий український мистецтвознавець Григорій Логвин відзначав, що:

його відрізняють нерухомість масиву, важчі пропорції, менша розчленованість мас, менше виявлений рух вгору.

Йдеться про порівняння із більш ранніми аналогами – Катерининською церквою у Чернігові й Успенською у Новгород-Сіверському. Та й прототип, яким вважається Троїцький собор Густинського монастиря, видається дещо більш гармонійним.

Спасо-Преображенський собор зі Сходу, Прилуки

Значною мірою прилуцька пам’ятка поступається естетично більшості відповідників, оскільки внаслідок пожеж у 1781 і 1834 роках втратила свою найвиразнішу барокову принаду – стрункі грушоподібні бані. Так, по центру і краях будови лишилися стояти високі світлові підбанники, але їх тепер накривають спрощених форм сферичні куполи із ліхтариками. Від 2016 року їх ото того ж ще й вкрито блистючим, під золото, металом…

Спасо-Преображенський собор в Прилуках,  світлина wikimedia V1snyk, 2020 р.

Спасо-Преображенський собор у плані отримав форму рівнокінцевого хреста із п’ятигранними гілками-раменами. Він вимуруваний з цегли на вапняно-піщаному розчині, тинькований і побілений. У висоту має 13,5 метрів, у ширину й довжину –  по 25 і 24 метри відповідно. Товщина стін різниться від 1 і аж до 2 метрів. Між гранчастими крилами містяться на третину нижчі від них циліндричні об’єми із сферичними покриттями.

План Спасо-Преображенського собору в Прилуках

Ззовні храм декорований пілястрами по кутах рамен, шестикутними нішами на рівні першого ярусу і трикутними та напівциркульними сандриками над вікнами на двох вищих рівнях. В інтер’єрі вертикальну спрямованість композиції церкви особливо підкреслюють підпружні арки майже стрілчастої форми, що їх із центральним підбанником поєднують сферичні вітрила.

Інтер’єрі Спасо-Преображенського собору в Прилуках, світлина експедиції С. Таранушенка, початок XX ст.

Під час великої пожежі 14 вересня 1781 року у Прилуках згорів дерев’яний собор Різдва Богородиці. Й відтоді і до завершення будівництва у 1817 році на його місці нового мурованого храму саме Спасо-Преображенська церква виконувала роль соборної. При ній були відкриті шпиталь і школа. Пізніше козацька святиня стала діяти, як парафіяльна. Наприкінці XIX століття її територію було відгороджено цегляною стіною із вартівню, але пізніше їх розібрали.

Спасо-Преображенський собор в Прилуках,  світлина початку XX ст.

Богослужіння у храмі були заборонені радянською владою у 1930 році. Його багате начиння безбожники знищили і розграбували. У церковних стінах почав діяти атеїстичний музей. Також є згадки, що потім тут певний час розташовувалися школа і госпіталь.

Портал Спасо-Преображенського собору в Прилуках, світлина експедиції С. Таранушенка, початок XX ст.

Після II світової війни у соборі облаштували склад господарчих виробів, і лише після 1963 року, коли споруді присвоїли статус пам’ятки архітектури республіканського значення, зайшла мова про її відновлення. Втім проект реставрації архітекторки Маріоніли Говденко втілювався в життя вкрай поступово, і частково реалізований був лише наприкінці 1980-х років.

Спасо-Преображенський собор в Прилуках,  світлина М.І.Жарких, 1977 р.

Від березня 1991 року Спасо-Преображенський собор належить православній єпархії московського патріархату. Відтак, в ньому було споруджено новий іконостас і зроблено розписи у типово російській академічній манері, що викликає сумніви у їх доцільності та історичній відповідності.  Та поза всім цей видатний храм разом із своє ровесницею, Миколаївською церквою-дзвіницею, формує ключовий архітектурний ансамбль давніх Прилук.

Інтер’єрі Спасо-Преображенського собору в Прилуках, світлина wikimedia Гайдамака, 2009 р.