Незвичайний приклад храмової архітектури початку 1990-х років, котрий у одному з ключових міст Закарпаття свого часу став першою виразною українською культурною позначкою. Зелені грушоподібні бані, що дві менші здіймаються над біленим фасадом обабіч центральної, більшої – впізнаваний елемент дизайну, який, попри загальну постмодерну еклектичність споруди, чітко пов’язує її саме із вітчизняною мистецькою традицією.
Собор Почаївської Ікони Божої Матері, Мукачево, фрагмент панорами Dmytro Malyshev, 2021 р.
Церква стоїть на пригорку, дещо вглиб від червоної лінії забудови Успенської (донедавна Івана Федорова) вулиці. Орієнтовно із середини XVII століття в цій місцевості розташовувалися сади палацу Трансильванського князя Ференц II Ракоці. Пізніше маєток перейшов у власність графів Шенборнів-Бухгеймів, й після реконструкції отримав неофіційну назву “Білий палац”.
Маєток Шенборнів-Бухгеймів, кадастрова мапа, XIX ст.
Власне, нинішня церква – це суттєво реконструйована будівля колишньої контори графської садиби, у якій в часи радянської окупації містилася мукачівська прикордонна застава. На жаль, ні ініціатор створення теперішнього храму, ані автор його проекту невідомі. Джерела кажуть тільки, що перебудова відбулася впродовж 1992 – 1993 років, коли архієпископом Мукачівським і Ужгородським був Євфимій (Шутак).
Палац Шенборнів в Мукачеві, Ллітографія з газети Vasárnapi Ujság, 1863 р.
Якщо побачити собор зі двору, то первісне цивільне призначення будівлі, котра лягла в його основу, стає очевидним. Це звичайний одноповерховий дім із двоскатним дахом, до якого із тильного боку хіба додали невелику маківку.
Собор Почаївської Ікони Божої Матері в Мукачеві з тильного боку, світлина Evans, 2017 р.
Натомість чолова сторона вражає урочистістю. І, що типово для постмодернізму, вона складає дещо оманливе враження. Коли не знати про видовжений і низький основний об’єм позаду, може здатися, ніби перед вами характерна для українського дерев’яного зодчества тридільна і триверха церква.
Фасад собору Почаївської Ікони Божої Матері, Мукачево
Однак, насправді, ті три масивні суміжні аркові частини, над якими висяться стрункі двозаломні бані – лише фасадна група. Посередині неї, під нішею із іконою Покрови, знаходиться прямокутний вхідний портал. У бічних аркових просторах симетрично облаштовані віконні прорізи: по два менші знизу і по одному – згори.
Бані собору Почаївської Ікони Божої Матері, Мукачево
Щодо інтер’єру, згідно відомих даних, сюди із певної старовинної греко-католицької церкви були перенесені іконостас і жертовники. Їх прикрашають ікони роботи видатних майстрів: М. Мікловші, Й. Бокшая, Михайла Потапова й Якова Хомика. Настінний розпис виконав художник Василь Якубець.
Інтер’єр собору Почаївської Ікони Божої Матері, Мукачево, світлина Varju Zoltán
Собор є кафедральним храмом єпархії московського патріархату міста. Біля нього окремо поставлена дзвіниця, виконана у впізнавано російському дусі. Ця вежа із високим шатровим завершенням і цибулькою-маківкою згори явно дисонує і загальною стилістикою комплексу. Крім того, 2008 року поряд з церквою поставлено пам’ятник українцям, що загинули в Афганістані.
Собор Почаївської Ікони Божої Матері і його дзвіниця, Мукачево
