Ця дійсна перлина стилю українського бароко ховається у невеликому селі на Чернігівщині, у затишному закутку на березі річки Удай. Сучасні дослідники вважають її одним із найдовершеніших витворів доби Гетьманщини. Зокрема, серед тридільних храмів, у формах яких найвиразніше відобразилося поєднання вітчизняної народної традиції із тогочасними європейськими мистецькими віяннями.

Михайлівська церква, Полонки

Версії щодо часу спорудження церкви різняться. Існують припущення, що вона з’явилася ледь ще не в середині XVII століття. Втім, більшість спеціалістів погоджуються, що найімовірнішим періодом її будівництва можуть бути 1720-ті роки. Тоді на чолі Прилуцького полку, до якого входили Полонки, стояв заможний козацький старшина Гнат Ґалаґан. Втім, можливо, храм було закладено дещо пізніше – коли у 1734 році село перейшло до рангових маєтностей генерального бунчужного війська Запорозького Семена Галецького.

Декор південного фасаду Михайлівської церкви в Полонках

Михайлівська церква має квадратну у плані наву, п’ятигранний вівтар зі східного боку й ідентичного вигляду бабинець із західного. Початково вона була одноверхою. Стіни будови доволі товсті. Викладені з цегли, ззовні тиньковані і побілені.

План Михайлівської церкви в Полонках

Старанням та утриманням сина священника Олександра Шила храм було перебудовано між 1777 і 1779 роками. Хоча деякі джерела саме ці дати вказують, безпосередньо як час мурування даної споруди. У будь-якому випадку, після проведених тоді робіт церква отримала той чарівний вигляд, який практично без змін зберігається дотепер.

Михайлівська церква, Полонки

Центральна баня виситься на масивному восьмигранному світловому підбаннику, що його над основним об’ємом підтримують пласкі трикутні пандативи. Менші, додані пізніше, бічні баньки – декоративні. Всі верхи мають ковніри, перехвати й увінчуються декоративними маківками на глухих ліхтариках. За обрисами бані близькі до грушоподібних.

Бані Михайлівської церкви в Полонках

Унікальною особливість екстер’єру храму є його всефасадність – тобто розрахунок на однаково вигідний огляд споруди з будь-якого боку. Коли жоден з фасадів не здається другорядним. Здебільшого рівні площини стін від більш раннього будівельного етапу пожвавлюють виразні портали – з усіх сторін, крім апсиди – й смуги профільованих прямокутних ніш у два яруси.

Північний фасад Михайлівської церкви в Полонках

Пізніше, наприкінці XVIII століття, більшість горішніх ніш та аркові вікна були обрамлені додатковою лиштвою: вухастими, як то кажуть, наличниками із замковими каменями згори й вище над ними – трикутними сандриками. Західний вхідний портал отримав більш ускладнене профілювання.

Ліпний декор у ніші над західним порталом Михайлівської церкви в Полонках

Окремо слід звернути увагу на рельєфні ліпні прикраси церкви. Віддавна крилаті херувимчики розміщені у лучкових сандриках над її входами. Нині вони розфарбовані. Що, як не дивно, насправді припустимо наближує їх до оригінального задуму більш, ніж аби вони лишалися суто побіленими. Також, вочевидь, вже в наш час, голівки янголят-путі розмістили у трикутних надвершях ніш і вікон верхнього ряду.

Лиштва вікон і ніш Михайлівської церкви в Полонках

Центральний простір церкви в інтер’єрі розкривається вертикально. Стіни всередині, як і ззовні, від початку акцентовано численними заглибленими нішами різних розмірів. Оригінальні розписи та іконостас не вціліли. По дерев’яних балках у бабинці влаштовані хори. Підлогу храму на початку XIX століття вимостили кольоровою плиткою.

Інтер’єр Михайлівської церкви в Полонках

Із встановленням в Україні більшовицького режиму святиня почала занепадати. У 19з0 році богослужіння і ній були остаточно зупинені, а приміщення сакральної споруди почали використовувати спочатку, як лазню, а потім – для потреб колгоспного зерносховища.

Михайлівська церква в Полонках, світлина 1926 р., архів експедицій Стефана Таранушенка

Церкву для вірян відкрили знов в роки німецької окупації і відтоді вже не зачиняли. У 1979 році вона отримала статус пам’ятки архітектури республіканського значення. Від початку 1990-х років знаходиться у господарюванні парафії православної церкви Московського патріархату. За цей час в храмі проведено кілька ремонтів, останній з яких здійснили 2016 року. Нині тут встановлено новий іконостас і зроблено сучасні розписи.

Сучасний іконостас  Михайлівської церкви в Полонках

У жовтні 2002 року Михайлівській церкві були передані мощі святителя Дмитра (Туптала), митрополита Ростовського. Це частка його десниці, котру, згідно переказів, у вересні 1752 року випадково відірвало гробовою кришкою при відкритті труни тодішнім очільником Ростовської кафедри, владикою Арсенієм (Мацеєвичем). Нині у Полонках описувані рештки зберігаються у спеціальному невеликому ковчезі.

Образ Дмитра (Туптала), митрополита Ростовського, у ніші церкви в Полонках