Первісна барокова дзвіниця була зведена орієнтовно між 1716 і 1720 роками, в часи ігуменства в обителі єпископа Варлаама (Ліницького). Ймовірно її спроектував майстер з Московії, Іван Матвієвич, який тоді ж виконав перебудову Золотоверхого собору. Щоправда, доволі невдалу, оскільки невдовзі після неї стародавній храм ледь не розвалився. Дзвіниця же щасливо простояла до 1936 року. Її знесення організувала радянська влада заради облаштування на цьому місці частини нового Урядового центру. Більшовицькі плани втілено не було, тому в 1998 році дзвіницю вдалося відновити у відповідних історичних формах.
Дзвіниця Михайлівського Золотоверхого монастиря
Єдина оригінальна стіна дзвіниці XVIII століття зберіглася з південного боку першого ярусу. Зараз її можна побачити, завітавши до крамниці, що знаходиться при вході праворуч. Також на цьому рівні пролягає склепінчастий проїзд із брамою та облаштовано вестибюль Музею історії Михайлівського Золотоверхого монастиря. На другому поверсі першого ярусу діє надбрамна Василівська Трьохсвятительська церква Пам’яті жертв Голодомору і репресій. Вона отримала свою назву в спомин про зруйнований більшовиками давньоруський храм, що стояв на схилі неподалік. Третій поверх займають основні експозиційні зали музею.
Проїзд в першому ярусі дзвіниці
Другий ярус вежі раніш призначався для дзвонів. Нині тут, між чотирьох високих аркових отворів, встановлено набіл дзвонів карильйона. Цей спеціальний ударний музичний інструмент керується комп’ютерним пультом й є пов’язаним електронно-механічною системою з комп’ютерним годинником на верхівці вежі. В дні Революції Гідності саме дзвони Михайлівського монастиря били набат, сповіщаючи громаду про загрози.
Вид на дзвіницю з території Михайлівського Золотоверхого монастиря
Третій ярус увінчано позолоченою банею, що завершується ліхтариком, маківкою й хрестом. Під нею у невеликому чотирипелюстковому віконці й розташовується електронний годинник, який виконує функцію курантів.
Краєвид з дзвіниці Михайлівського Золотоверхого монастиря, 31 листопада 2013 р.
Висота вежі складає майже 48 метрів. Ця дзвіниця є однією з основних складових розкішного ансамблю Михайлівського Золотоверхого монастиря – чи не найпомітнішого в усій українській столиці. Символічно, що вона водночас також може вважатися однією з найстарших і наймолодших в місті. Адже обрис будови відповідає задуму початку XVIII століття, коли знамениті дзвіниця Софії й Лаври ще в нинішньому вигляді не постали, а зведення сучасної версії завершено лише наприкінці XX сторіччя.
Кіоск-вітряк Весняного базару на місці дзвіниці Михайлівського Золотоверхого монастиря, світлина Бориса Ведернікова, між 1945-1949 рр.
