Цей витканий з шовку й золотими нитками козацький пояс нині знаходиться в колекції Національного заповідника Києво-Печерська лавра. Імовірно, він належить до виробів, якими у XVIII столітті славилась слуцька мануфактура.

Шовковий козацький пояс XVIII ст. в експозиції виставки в Києво-Печерській лаврі

Козацька старшина в добу Гетьманщини приділяла значну увагу поясам. Цей елемент одягу свідчив про соціальний статус. В залежності від крою, матеріалу, колориту та оздоблення він вказував на приналежність власника до тієї чи іншої верстви суспільства.

Одяг козацької старшини XVIII ст., малюнок Федора Солнцева, XIX ст.

В середині ХVIII столітті козаки надавали перевагу вишуканим поясам з шовку або кашеміру із одностороннім орнаментом. Оздоблені вони зазвичай були сріблом й золотом. Зокрема, популярності набули пояси зі Слуцьку, нинішня Білорусь, що їх виготовляли на тамтешній мануфактурі золототканих виробів. Їх вирізняв двосторонній рослинний малюнок, й подібна принада мала таку цінність, що могла коштувати, як цілий маєток.

Шовковий козацький пояс XVIII ст. в експозиції виставки в Києво-Печерській лаврі

Процедуру вдягання – оперізування – козацького поясу в своєму творі Дмитро Яворницький описує так:

Коли козакові треба було оперезатися, він прив’яже пояс шнурочком до цвяха та й повертається, так весь пояс на себе й намотає. Потім шнурки зв’язує позад себе на спині або на боці, позолочені кінці залишає попереду на животі». Так описав момент оперізування Д. Яворницький у своїй «Історії запорізьких козаків

Козацький спосіб оперізуватися поясом

Традиція носити й зберігати пояси слуцького типу зберігалася в Середньому Подніпров’ї до кінця ХІХ століття. На Слобожанщині же в свою чергу козаки лишалися прихильними до шовкових поясів здебільшого із Персії – зеленого й червоного кольорів.