Щодо появи саме цієї вежі монастиря існує кілька версій. Втім, згідно обох можна напевно стверджувати, що вона була зведена наприкінці XVII століття на південно-західному розі фортечних мурів. Сьогодні струнка оборонна споруда формує впізнаваний контур огорожі лаври з боку вулиці й центрального входу на її територію.
Краєвид з Великої дзвіниці лаври, башта Івана Кущника правіше церкви Феодосія Печерского
Ймовірно, башту побудували протягом 1698 – 1701 років, коли навколо лаври почали формувати ядро майбутньої Печерської фортеці. За сприяння гетьмана Івана Мазепи монастир тоді огородили високими мурами, під три метри завширшки, й обладнали п’ятьма вежами та кількома в’їзними брамами.
Башта Івана Кущника і Велика дзвіниця лаври
Однак, також іноді цю башту пов’язують ще й з іменем попередника Мазепи – Іваном Самойловичем. Відомо, що на другому ярусі споруди збиралися облаштувати храм преподобного Іоанна Кущника, а він, в свою чергу, вважався небесним патроном саме Самойловича, а не Мазепи. Тож, не виключено, що вежу поставили ще 1679 року, коли під керівництвом гетьмана відбулося зміцнення монастиря новим земляними валами і ровами.
Зондаж стіни першого ярусу башти Івана Кущника
Споруда є гранчастою й видовженою зі сходу на захід. Вона мурована цеглою, потинькована і ззовні побілена. Від основи до гори об’єми її поверхів зменшуються. Початково перекриття між рівнями були дерев’яними, але згодом, задля забезпечення вогнетривкості, їх замінили на кам’яні. З внутрішнього боку мурів башта Кущника раніш мала галерею, яка єднала її із загальною оборонною системою лаври. У стінах вежі зроблено отвори для зручності ведення вогню з рушниць й невеликих гармат. З декору фасадів присутні профільований карниз під дахом й віконні ніші. Увінчана будівля банею із золоченою маківкою і хрестом.
Башта Івана Кущника праворуч від будівлі культурного центру «Мистецький Арсенал»
1718 року башта постраждала від великої монастирської пожежі. За три роки її планували відремонтувати й, чи-то поновити, чи-то нарешті дообладнати храм на другому ярусі. Але цього тоді так і не було зроблено. Певні роботи на вежі, зокрема покриття дахів бляхою, відбулося лише наприкінці XVIII століття. У 1918 році будівля незначно постраждала від вибуху артилерійських складів на Звіринці. Значні відновлювальні роботи на пам’ятці були проведені 1972 року, коли при участі мистецтвознавця Володимир Підгори й архітектора А. Кулагіна зміцніли її мури і склепіння, відкрили колишні отвори верхнього ярусу й підбанника, а також визолотили хрест.
Башта Івана Кущника на початку реставрації 2022 року
У 2021 році за програмою «Велика реставрація» на відновлення вежі Івана Кущника було виділено кошти. Роботи мали завершитися в грудні наступного року, але планам завадило повномасштабне вторгнення росіян. Лише 2025 року міністерству культури та стратегічних комунікацій України вдалося віднайти фінансування для даного проекту. На даному етапі передбачається облаштування перекриттів й підлоги, а також зовнішнього оздоблення. Має бути зроблений туристичний маршрут між цією баштою, Годинниковою вежею й фортечними мурами.
Реставрація бані башти Івана Кущника
Втім, початково заповідник збирався не просто провести ремонт пам’ятки, а зробити дещо вкрай цікаве – розмістити в її стінах Музей археології Києво-Печерської лаври. Згідно задуму 2018 року наукового співробітника науково-дослідного сектору археології Олени Махоти основна експозиція мала з’явитися у семи вітринах на першому ярусі. Тут мали б бути представлені кераміка та будівельні матеріали, побутові предмети й вироби декоративно-ужиткового мистецтва, нумізматична колекція і багато інших речей, пов’язаних із життєдіяльністю монастиря протягом ХІ – ХІХ століть. Супутні стенди й інтерактивна Археологічна карта візуалізували би етапи археологічних досліджень на території заповідника. На другому ярусі заплановано було місце для тимчасових, пов’язаних із археологічною тематикою виставок.
Башта Івана Кущника
Ідея археологічного музею у вежі Кущника видається вкрай вдалою. Зважаючи ще й на те, що передбачалося обладнати експозицію сучасними технологіями й використовувати простір у якості центру дозвілля, за принципом «відкритий музей», де відвідувачі активно долучалися би до вибору суб’єктивно цікавої інформації.
