Це найбільша зі збережених барокових брам київського Подолу. Її було зведено у другій половині XVIII століття за кілька метрів від головного входу до Іллінського храму. І бодай споруда доволі компактна, але має риси справжньої тріумфальної арки.

Брама Іллінської церкви, світлина експедиції С. Таранушенка, поч XX ст.

Якщо додати ритм, то сам тільки опис цієї рідкісної пам’ятки може звучати, неначе стрімка барокова мелодія. Або як вірш поета-модерніста:

• фланкована пілонами,
• оздобленими з боку вулиці
• спареними тричвертєвими колонами
• на базах своєрідного композитного ордера;
• Колони несуть розвинутий антаблемент
• і кінцеві частини розірваного сегментного фронтону,
• поміж якими – динамічно спрямований вгору
• ускладнений криволінійний фронтон.
• Його кілеподібна верхня частина
• увінчана хрестом,
• нижче – нішка
• для розміщення ікони.
• Бічні й центральний фронтони
• окреслено виразними карнизними тягами,
• розкріпованими
• з боку проїзду.

Брама Іллінської церкви, Акварель,Микола Коломієць, 1946 р.

Через загальні властивості і творчу манеру виконання браму приписують архітектору Іванові Григоровичу-Барському, хоча точних підтверджень цьому поки не знайдено.

Брама Іллінської церкви, 2018 р.

На жаль, в наші дні на старовинний портал причеплено псевдовізантійську мозаїку, поряд поставлено громіздкий гранітний хрест, розкішні спарені тричвертеві колони сховано за кислотних кольорів плакатниками, а колись рівний цоколь обкладено плитками під камінь, неначе на дачі. Й до всього на проході розстелено очєнь красивий  бабусин ковьор.

Брама Іллінської церкви, 2024 р.