Ця відносно невелика споруда суто утилітарного призначення, облаштована у другій половині XVIII століття заради зручного під’їзду на монастирське подвір’я, видається дуже показовою. Адже навіть подібна, відносно незначна, здавалося б, конструкція виявляється детально пропрацьованою творцями. Особливу увагу привертає її затишний і нетривіальний декор. Шкода, що сто років тому цю чудову барокову пам’ятку було знищено більшовиками.
Благовіщенська церква-дзвіниця Кирилівського монастиря і брама (праворуч), Київ, 1910 р.
Мова про мурування нової огорожі знаної козацької обителі на київських Дорогожичах пішла відтоді, як всі дерев’яні будови монастиря 1734 року винищила потужна пожежа. Проте на реалізацію задуму знадобилося не менше п’яти десятиліть і участі цілої низки поважних священнослужителів і висококласних майстрів-будівничих.
Брама Кирилівського монастиря, Київ, світлина 1916 р.
По отриманню у 1747 році Кирилівським (званим тоді ще й Свято-Троїцьким) монастирем статусу архімандрії, на будівельні і відновлювальні роботи до нього було запрошено видатного українського архітектора, Івана Григоровича-Барського. Уславлений майстер бароко, він керував тут ремонтно-реставраційними роботами протягом наступних майже двох десятків років.
Фрагмент плану огорожі Кирилівського монастиря із дзвіницею (брама праворуч)
Найімовірніше, проект кам’яної огорожі із окремою брамою було складено ще у середині 1750-х років. Тоді ігуменом в обителі служив Феофан (Жолтовський). Даний ефективний господарник закінчив тим, що його бурхливу діяльність взялася розслідувати спеціальна комісія, створена при київському митрополиті. Втім, саме при ньому було закладено одну з найкращих будов доби українського бароко – кирилівську триярусну дзвіницю.
Брама Кирилівського монастиря, Київ, світлина 1910-х рр.
Надбрамну башту із Благовіщенською церквою довершили і освятили за архімандрита Кирила (Кучеровського), у травні 1778 року. Разом із її зведенням планувалося й поновлення всієї монастирської огорожі, але зроблено того не було. Тож занедбані старі стіни у процесі навіть встигли розвалитися. Зрештою, будівництво нового укріплення почали тільки після появи дзвіниці. Спорудження муру, що включав чотири наріжні вежі й окрему в’їзну браму, до 1782 року виконав каменяр Петро Боженко. Мабуть, що згідно попереднього плану Григоровича-Барського.
Брама Кирилівського монастиря, Київ, світлина 1916 р.
Аркова брама Кирилівського монастиря розташувалася майже впритул до надбрамної Благовіщенської церкви-дзвіниці. Ймовірно, вона виконувала роль економічної – тобто, була облаштована задля господарських потреб братії. На це, зокрема, натякає обрамлення проїзду із зовнішнього боку двома ліпними молочними горщиками. Помітною окрасою споруди, безумовно, був її загострений трикутний фронтон. Зі сторони Кирилівської церкви його було оздоблено в’юнким рослинним сюжетом, а з іншої – помітними волютами. Також тут, над аркою, втулився двоголовий російський орел.
Брама Кирилівського монастиря, Київ, пастель, 1930 р.
Після встановлення в Україні радянського режиму імперський герб із брами прибрали. Певний час лишалася надія на збереження унікального монастирського ансамблю. Втім, попри створення 1929 року на базі Кирилівської церкви історико-культурного заповідника, майже всю барокову забудову монастиря було знесено. Стіни, вежі й браму зруйнували орієнтовно між 1936 – 1939 роками.
