Будівля бурси для більшості відвідувачів території заповідника Софія Київська найчастіше лишається непоміченою. Вона стоїть за деревами на північний захід від великого собору й не надто привертає до себе увагу. Проте, це одна з найвизначніших пам’яток цивільної архітектури українського бароко, що має національне значення й включена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Вид на бурсу з дзвіниці Софії Київської

Цей двоповерховий мурований будинок має довжину майже сто десять метрів. В плані він Т-подібний. З його чолового виділяються два значно винесені за основний об’єм ризаліти. Під бурсою знаходиться великий підвал, але через нахил місцевості зі сходу він перетворюється у цокольний поверх. Особливої виразності обрису споруди надає вальмовий дах із заломом – ще одна особливість вітчизняного барокового зодчества.

Один з бокових фасадів бурси, світлина початку ХХ ст.

Ритм фасадам задають вертикальні пілястри, що розмежовують групи віконних прорізів. Капітелі пілястр прикрашає вигадливий ліпний декор. Вікна обрамлено доволі стриманою лиштвою, що вказує на вплив імперської школи зодчества другої половини XVIII століття.

Ризаліт будівлі бурси

Початково, у 1763 – 1767 роках, споруда зводилася під корпус келій Софійського монастиря. Її авторами були архітектори Михайло Юрасов і Пилип Лапов. В той час митрополитом Київським  був великий прихильник української культури й захисник інтересів Київської академії Арсеній (Могилянський). Однак закріпити права своєї митрополії йому сил не стало.

Віконний отвір цокольного поверху бурси

Після затіяної Єкатєріной II секуляризації у 1786 році Софійський монастир розформували. Приміщення новозаведених келій почали використовувати у якості як квартир для дзвонарів та духовенства.

Бурса на картині художника Бориса Пастухова, 1915 р.

Визначний період в історії будівлі настав за митрополита Євгенія (Болховітінова). Він розташував тут свої покої, а на замовлення міському архітекторові Андрію Меленському у 1820-ї роках була здійснена значна перебудова.

Південний фасад будівлі бурси

Безпосередньо бурса – корпус для розміщення Києво-Софійського духовного училища – опинився в цих стінах після 1839 року. Тоді з північного боку здійснили велику прибудову, що змінила загальне планування, а перед ризалітами з півдня звели тамбури. Заклад закрили в 1919 році.

В 1970-х роках будівлю бурси реставрували. Її фасадам повернули загальні барокові риси, відповідні XVIII століттю. Зараз тут працює центральний державний архів й музей літератури і мистецтва України.