Ця воістину велична храмова споруда ось вже більше ніж дві з половиною сотні років домінує над долиною річки Остер, навколишніми полями і луками, а також старовинним козацьким містечком. Її білені стіни й смарагдові бані і тепер добре видно з траси між Києвом і Черніговом. Пишної краси собор із впевненістю можна поставити в ряд найвеличніших будівель України своєї доби. Його багата архітектура і дивовижне начиння поєднали риси усіх ключових стилів, що знали наші терени впродовж XVIII століття. Тут виявляються водночас і вигадливе українське бароко, і безтурботне єлізавєтинське рококо, і навіть подекуди майбутній зверхній імперський класицизм.
Cобор Різдва Богородиці в перспективі вулиці Соборності, Козелець
Піднесення Козельця почалося ще з 1708 року, коли сюди було переведено управління Київського полку. Та найбільшого розквіту місто зазнало кількома десятиліттями пізніше, завдяки фантастичному зльоту роду козаків Розумів. Його представник, уродженець сусідніх Лемешів, Олексій став коханим, а згодом і чоловіком, російської імператриці Єлізавєти. Згідно міфу, саме у Козельці, під час подорожі країною 1744 року, вони повінчалися. Мати ж царського фаворита, колишня козачка і шинкарка, а у підсумку придворна статська дама й графиня, Наталія Розумиха, на знак вдячності Богові за щасливу долю нащадків, заклала у полковому центрі храм, рівного якому не бачила тогочасна Чернігівщина.
Cобор Різдва Богородиці, Козелець, світлина експедиції С. Таранушенка, початок XX ст.
Щодо авторства собору Різдва Богородиці, данні нібито й достатні, але дещо суперечливі. Без сумніву до його створення були залучені російський архітектор школи Бартоломео Растреллі, виконавець багатьох замовлень родини Розумовських, Андрій Квасов і геній українського бароко, киянин Іван Григорович-Барський. Перший нібито розробив загальний проект храму, а другий брав участь переважно у його декоративному оздобленні. Проте, більшість використаних тут елементів значно частіше зустрічаються саме у творчості українського зодчого, ніж в доробку росіянина. Взагалі ж будова стилістично є спорідненою із такими шедеврами епохи, як Успенський собор в Охтирці, Андріївська церква у Києві і Михайлівський храм у Воронежі, Сумської області.
Обмірне креслення собору Різдва Богородиці, Козелець
Будівництво монументальної споруди тривало довше десятиліття, від 1752 й до 1763 року. Велося воно також коштом і під особистим контролем останнього гетьмана Війська Запорізького, Кирила Григоровича Розумовського. Ще до завершення усіх робіт, 12 вересня 1762 року, у крипті під першим ярусом собору було поховано його засновницю, Наталію Розумовську. Тут мала бути започаткована графська родова усипальня, однак врешті нижній поверх відвели під теплу церкву, присвячену святим Наталії і Адріану.
Cобор Різдва Богородиці із дзвіницею, Козелець
Собор Різдва Богородиці двоярусний. У плані він – рівносторонній грецький хрест, що накладається на квадрат. Таким чином утворюється типова для української традиції дев’ятидільна структура храму. Та на відміну від притаманної вітчизняним церквам пірамідальної композиції, коли бічні приділи нижчі від центрального, й увінчані по краях хреста меншими від головної банями, всі стіни храму в Козельці мають однакову висоту, а бічні куполи розставленні на підбанники по кутах квадрату. Це одночасно робить його схожим зі зразками давньоруського зодчества, та, за рахунок об’єднаного внутрішнього простору, додає нюансів прийдешнього класицизму.
План собору Різдва Богородиці, Козелець,
Початково до порталів собору із південного, північного і західного боків вели відкриті ґанки. Наприкінці XVIII століття їх надбудували аркадами й накрили наметовими дахами, через що вони перетворилися на своєрідні невеликі павільйони-ротонди. В кожну з них прокладено окремі гвинтові сходи. Ззовні цокольний поверх і нижню частину другого ярусу оброблено горизонтальним рустом.
Фарбований червоним собор Різдва Богородиці, Козелець, малюнок Георгія Лукомського, початок XX ст.
Фасади будівлі декоровано вибагливо і щедро. Вздовж всього периметру стін здіймаються пілястри із кудлатими капітелями – на кутах вони спарені. Віконні отвори обрамлено фігурною лиштвою, яка завершується трикутними сандриками із картушами і мушлями. Раковини також виявляються на гострих фронтончиках під банями з кутів, а прикрашений зірками карниз в антаблементі розривається по краях апсид круглими розетками вікон, обвитими рокальною ліпниною. Вінчають ці апсиди характерні для манери Івана Григоровича-Барського високої дуги лучкові фронтони.
Ліпний декор собору Різдва Богородиці, Козелець
Вважається, що цей митець безпосередньо створив і рідкісної витонченості дизайн інтер’єру Різдво-Богородичного храму. Надумані рослинні гірлянди, численні картуші і янголятка-путті, ракушки і усілякі букети квітів – ліпнина рясно вдягає стовпи й стіни внутрішніх просторів будівлі. А за рахунок частих вікон все це ще й купається у величезній кількості світла.
Ліпний декор інтер’єру собору Різдва Богородиці, Козелець, світлина початку XX ст.
Та окремої уваги заслуговує тутешній багатоярусний іконостас. Є кілька легенд його походження. Чи-то грандіозний витвір, різьблений з липи, Растреллі замовив майстрам в Італії для собору Смольного монастиря в Санкт-Петербурзі, а коли його доставили на місце, виявилося, що приміщення храму затісне. Чи-то іконостас для тої столичної святині особисто створив архітектор – улюбленець Єлізавєти, однак, все ж сам помилився із габаритами, і окремими частинами дивовижу довелося відправляти на Чернігівщину. Або ж, дійсно-таки, величну стіну під ікони одразу готували для Козельця, й Квасов із Григоровичем-Барським відштовхувалися від її параметрів при розрахунках об’ємів своєї будівлі.
Іконостас собору Різдва Богородиці, Козелець
Згідно однієї з версій, елементи іконостасу вирізав за растреллівськими кресленнями майстер зі Слобожанщини, уродженець Твері, Сисой Шалматов. У всіх випадках ми маємо справу із результатом – головним в Україні шедевром рококо у даному відгалуженні образотворчого мистецтва. Від підлоги іконостас злітає вгору майже до половини центральної бані й розгортається впоперек храму на чотирнадцять метрів. На тлі білосніжних інтер’єрів краса його приголомшлива.
Фрагмент іконостасу собору Різдва Богородиці, Козелець
На жаль, сьогодні оригінальні ікони в описуваному іконостасі відсутні. Вони замінені на сучасні варіації, почасти лубочного смаку. Початково ж образи для храму, як вважається, написали видатні українські живописці-монументалісти, придворні малярі гетьмана Кирила Розумовського, Григорій Стеценко й Іван Чайковський. У взятих за основу біблійних сюжетах вони виводили тонкої натури народні українські типажі. В наші дні низка ікон з козелецького собору перебуває у колекції Національного архітектурно-історичного заповіднику «Чернігів стародавній».
Ікона «Олексій, чоловік Божий» з іконостасу собору Різдва Богородиці, колекція заповіднику «Чернігів стародавній»
У XIX столітті первісні, передбачувано грушоподібні, бані собору було замінено на аналогічні нинішнім, схожі на шоломи. Такою вже культову споруду застав під час подорожі Україною і Тарас Шевченко. У своїй повісті «Княгиня» він писав:
проїжджий, якщо тільки він не спить, коли міняють коней, або не закушує у пана Тихоновича, то незмінно полюбується величним храмом грандіозної растреллівської архітектури, що його побудувала Наталя Розумиха, родоначальниця дому графів Розумовських.
Козелець в часи німецької окупації, світлина початку 1940-х рр.
Радянською владою храм було закрито. В роки II світової війни німці організували в його стінах і поряд табір для військовополонених. Пізніше тут була стайня. Наприкінці війни будівля сильно постраждала від бомбардування, втратила свої куполи. Майже півтора десятиліття вона стояла пусткою, доки 1961 року не розпочалася її реставрація. Тяглися роботи аж до 1982 року. По поверненню Україною Незалежності собор Різдва Богородиці у Козельці опинився у хазяйнуванні церкви Московського патріархату.
Cобор Різдва Богородиці, Козелець, світлина 1950-х рр.
