П’ятницький храм із села Зарубинці, що в Черкаській області, перевезли до знаменитого київського скансену 1972 року. Попередньо, лише побачивши його світлини задля експертизи, авторитетний знавець народного зодчества Петро Юрченко під враженнями мовив:
Це ж останній дубовий гігант Наддніпрянщини!
Церква Параскеви П’ятниці із села Зарубинці, Київ, музей Пирогів, вид з боку яру
І правда, церква Святої Параскеви із Зарубинців – єдина збережена сакральна споруда свого типу. Вона вирізняється серед інших вцілілих дерев’яних храмів регіону тим, що центральний її зруб є тризаломним і набагато вищим за бабинець та вівтарну частину. Обрис будівлі має справляти враження символічних сходів, якими на Землю спускаються й потім знов підіймаються на небеса світлі янголи й святі.
Двері церкви Параскеви П’ятниці, Київ, музей Пирогів
Класичною для Середньої Наддніпрянщини являється загальна структура храму: тридільна і триверха. Всі зруби – бабинець, центральний і вівтарний – доволі високі і гранчасті. Верхи формують ліхтарі без вікон, восьмерики й шатрові заломи: по центру, в найширшій частині, заломи три, з боків – по два. На маківках встановлено чотирикінцеві з півмісяцями й квітами хрести. Висота церкви складає приблизно двадцять п’ять метрів.
Церква Параскеви П’ятниці із села Зарубинці, Київ, музей Пирогів
На початку XX століття подібних козацьких церков було біля шести сотень. Й майже всі їх було знищено у перші десятиліття більшовицького режиму. Показово, що лишили радянські управлінці поодинокі будови російського єпархіального зразку, надв’язуваного Україні за російської імперії.
Інтер’єр церкви Параскеви П’ятниці, центральний зруб, Київ, музей Пирогів
П’ятницьку церкву в Зарубинцях заснувала орієнтовно у 1740-і роки дружина Великого Гетьмана Литовського Михайла Казимира, княгиня й поетеса Урсула-Франциска Радзивілл, яка також вважається останньою представницею знаного роду князів Вишневецьких. Однак, за десять років після зведення будівля дала небезпечний крен, тому її довелося розібрати й зібрати наново.
Інтер’єр церкви Параскеви П’ятниці, хори, Київ, музей Пирогів
Перші роки існування храму виявилися на рідкість бурхливими. Вирувала Коліївщина, стався заколот конфедератів, а потім відбулися й розподіли Речі Посполитої. Все це неабияк впливало на життя парафії. Церква із кліром не раз переходила в унію. Хоча місцеве козацтво завжди притримувалося батьківської віри. Із загарбанням Польщі Росією, коли вся Правобережна Україна зрештою відійшла до імперії, святиня від 1795 року залишалася за православними.
Вікно церкви Параскеви П’ятниці, Київ, музей Пирогів
Внаслідок описаних подій церква довго стояла без урочистого убранства. Й розкішний бароковий іконостас вдалося створити лише наприкінці 1780-х років. Пізніше, в середині ХІХ століття, він був частково перемальований в академічному стилі. Протягом наступних ста років головна оздоба вівтаря втратила чимало ікони й елементів. Зокрема, пропали весь намісний ряді, а також праві половини святкового і патріаршого рядів. Зникли й царські врата.
Церква Параскеви П’ятниці із села Зарубинці, Київ, музей Пирогів
Від чергової спроби повного знищення в 1966 році споруду вдалося врятувати завдяки зусиллям археолога-краєзнавця Василя Стефановича. Саме він запропонував перенести храм до Києва, у створюваний в той час музей просто неба у Пирогові. Втім, хоча церква й була на новому місці відновлена у первинному вигляді, наступні двадцять років в ній містився склад музейних експонатів.
Іконостас церкви Параскеви П’ятниці, Київ, музей Пирогів
Пристосувати приміщення під храм вдалося лише наприкінці 1993 року. Тоді його розчистили від всього зайвого й освятили престол. Згодом музейникам й ентузіастам вдалося зібрати докупи розпорошені залишки іконостаса й провести роботи з його відновлення. За сприяння протоієрея Андрія Власенка було виконано нове різблення. Художники Олександр Кудрявченко, Артем Копайгоренко й мисткиня Катерина Косьяненко створили ікони в стилі втрачених.
Церква Параскеви П’ятниці із села Зарубинці, Київ, музей Пирогів
Дивовижна пам’ятка із невеликого села нині є головною окрасою центрального майдану Пирогова. Вона здіймає свої стрункі зелені бані понад мальовничою огорожею із дашком біля невеличкого, порослого зеленню яру.
