Сучасний храм у славетному козацькому місті, на північному схилі Замкової гори, було зведено протягом 2005 – 2007 років. Він став одним з об’єктів, побудованих у рамках урядової програми розвитку місцевого архітектурно-історичного комплексу. Споруда уявно відтворює однойменну церкву, що стояла неподалік у другій половині XVII століття й була зруйнована під час взяття чигиринської твердині турками.
Замкова гора і резиденція Богдана Хмельницького, Чигирин
Є кілька версій часу і обставин появи первісного Петропавлівського храму. Облаштовано його було на невеликій штучній терасі під бастіонами фортеці, що цілком вказує на оборонний характер оригінальної споруди. Ймовірно, церква з’явилася в роки найбільшого розквіту Чигирина, невдовзі після того, як 1648 року Богдан Хмельницький переніс на береги річки Тясмину резиденцією очільників Війська Запорозького. Та, зважаючи на присвяту апостолові Петру, закласти її міг кількома декадами пізніше гетьман Дорошенко, давши їй їм’я свого святого покровителя.
Пам’ятник митрополиту Йосифу Нелюбовичу-Тукальському, праворуч за парканом руїни первісної церкви Петра і Павла в Чигирині
Вважається, що саме в храмі Петра і Павла чи-то 1663 року, чи на початку наступного, митрополитом Київським Галицьким і всієї Русі було проголошено одного із Богданових сподвижників, видатного церковного діяча тої буремної доби, Йосифа Нелюбовича-Тукальського. Два наступні десятиліття він намагався відстоювати незалежність української церкви від польського й московського впливів, став прибічником і другом гетьмана Петра Дорошенка, й по смерті у 1675 році був похований або у описуваній святині, або у чигиринському Троїцькому монастирі. Втім, вже за три роки, коли місто опинилося в облозі османів, козаки, аби вберегти мощі митрополита від плюндрування, перевезли їх на правий берег Дніпра – до Мгарської обителі.
Уявний портрет митрополита Йосифа Нелюбовича-Тукальського
Із навалою на Чигирин у серпні 1678 року двохсот тисячного війська великого візира Кара-Мустафи пов’язане, як не дивно, все сучасне уявлення про давню Петропавлівську церкву. Тоді обороною козацької фортеці обіймався військовий інженер шотландського походження (на службі Московського царства) Патрік Леопольд Ґордон. Після загибелі в боях воєводи Івана Ржевського він очолив гарнізон й був призначений генерал-майором. У щоденнику шотландець вказував, що місце, де знаходився храм, було доволі зручним “для побудови больверку, аби захищати і куртини до замку, і ворота”. Він також зобразив споруду на своєму знаменитому плані : муровану, прямокутну плані, із високою покрівлею, трикутними фронтонами, й завершену однією банею. На одній з варіацій цього кресленика поряд показано дерев`яну дзвіницю.
Церква Петра і Павла в Чигирині на плані Патріка Ґордона, 1678 р.
Стратегічно важливу споруду у своєму літописі згадував й свідок багатьох епохальних подій, вітчизняний історик і хроніст Самійло Величко. Він описує, як козаки із сердюками під час все тієї ж турецької облоги “станули нижче церкви Святих Апостолів у Чигирині під замковою горою і билися з турками до смерку”. Припускається, що на доданому до тексту малюнку храм Петра і Павла виведено перед пролом у міській стіні, біля дороги, що веде до замку.
Малюнок облоги Чигирина 1678 р. турками, літопис Самійла Величка
Руїни церкви лишалися відкритими для огляду впродовж кількох наступних століть. Їх навіть частково видно на фотознімку середини XX століття. Та все ж найбільше даних про козацьку святиню було зібрано під час детальних археологічних розкопок, проведених впродовж 1990-х – 2000-х років. Тоді вчені встановили, що храм було вимуровано з характерної для середини XVII століття жолобкової цегли. Стояв він на фундаменті, викладеному з плоских брил місцевого піщаника. Стіни будови були врізані у схил, а їхня товщина складала майже під два метри. Також було знайдено чимало залишків кераміки, обгорілого дерева й фрагментів ікон, фресок сірого кольору. Все це свідчило про руйнацію у наслідок пожежі.
Руїни церкви Петра і Павла в Чигирині, світлина кінця 1940-х – початку 1950-х рр.
Всі археологічні данні мали б бути використані при розробці проекту відбудови Петропавлівського храму. Однак, втілений варіант видається скоріш результатом поєднання елементів Іллінської церкви у Суботові й, переважно, унікальної сакральної оборонної споруди у Малих Загайцях, Тернопільської області. Зокрема, в загаєцької церкви явно позичено бойовий ярус – подібного більше практично ніде в українському зодчестві не зустрічається. Автором реставрації пам’ятки на Тернопільщини свого часу виступив архітектор Сергій Юрченко. Й саме за його кресленнями втілено новозаведену церкву у Чигирині.
Церква у Малих Загайцях, Тернопільська область
Над віднайденим археологами первісними підмурками храму Петра і Павла початково планувалося влаштувати павільйон, який дозволив би вберегти автентичні залишки від руйнувань і водночас зробити їх доступними для відвідування туристами. Проте, до сьогодні цього зроблено не було, й безцінна знахідка лишається затуленою непрезентабельним парканом.
Церква Петра і Павла, Чигирин
Найбільш появі у його нинішньому вигляді комплексу «Резиденція Богдана Хмельницького» починаючи від 2005 року, сприяв президент Віктор Ющенко. Всі роботи переважно здійснювалися за рахунок благодійного фонду, організованого очільником будівельного холдингу Іваном Бездітним. Завершену Петропавлівську церкву 12 липня 2007 року освятив патріарх Київський Філарет. У храмі до нині регулярно відбуваються богослужіння й він повсякчас відчинений для всіх відвідувачів.
