Ефектна культова споруда постає на пагорбі посеред села Плюти, що нині є частиною місцини Конча-Заспа. В останні десятиліття ця ділянка між руслом Дніпра й Старообухівською трасою відома тим, що довкола обирають селитися представники владної верхівки і високих бізнес-кіл України. Однак, ще в середині XX століття тут здебільшого гостювали відомі українські російські літератори, актори й і режисери. Причиною тому було те, що у мальовничому селищі 1954 року собі звели дачну знаний радянський письменник Олександр Корнійчук із дружиною, теж авторкою ряду книжок й партійною діячкою, Вандою Василевською. Власне, зведений за проектом архітектора Заболотного будинок знаходиться через дорогу від описуваного храму, й зараз в ньому працює архівно-музейний комплекс «Літературно-мистецькі Плюти».
Храм апостолів Петра і Павла, Плюти
Першу церкву на честь апостолів Петра і Павла почали зводити на хуторі Плюти ще у 1911 році. За три роки її освятив митрополит київський Флавіан (Городецький). Втім, за радянської влади храм закрили, а в роки II світової війни його будівля була зруйнована.
Вхід на територію архівно-музейного комплексу «Літературно-мистецькі Плюти»
Ініціаторами будівництва нової Петропавлівської церкви виступили представники громади московського патріархату Плют. З благословення митрополита Володимира 2011 року було залито фундаментну плиту майбутнього храму. Кількома роками пізніше на його першому ярусі розпочалися богослужіння. Довершили спорудження 2014 року й потім ще певний час тривали роботи з оздоблення інтер’єрів і благоустрій навколишньої території.
Храм апостолів Петра і Павла, Плюти
Автором проекту виступив Олег Калиновський. Архітектор здебільшого відомий за низкою сакральних споруд у традиційно московському дусі. Зокрема, серед його робіт в Києві – храми Агапіта Печерського в парку Багряного й Сергія Радонезького на вулиці Уманській. Тим цікавіше, що формотворчим елементом церкви в Плютах видаються саме типові для барокової манери фігурні фронтони. Безумовно, прямокутна в плані, центрокупольна будова із чотирма вежечками по краях – особливість вкрай притаманна сучасному російському церковному зодчеству. Однак, пластика обрисів й колористика, що поєднує білі фасади із зеленими дахами, створює враження об’єкту української традиції.
