Цей храм на околиці села Андруші біля Переяслава звели 1769 року. Спочатку це була невелика церква із двома престолами: на честь Святого Георгія Переможця й Різдва Богородиці. Але у 1858 році її досить кардинально  перебудували, додавши бічні рамена й дзвіницю.

Церква святого Георгія, музей народної архітектури і побуту Середньої Наддніпрянщини, Переяслав

Будівля є триярусною, хрещатою у плані із прямокутними рукавами й високою дзвіницею над західним раменом. В загальних рисах ззовні вона зберігає типовий для кінця XVIII століття вигляд. За часів, коли храм стояв на своєму рідному місці, його фундамент складався з грубих дубових підвалин й кам’яних брил. Однак, 1969 року село Андруші було затоплено, позаяк воно опинилося на території майбутнього Канівського водосховища. Георгіївську церкву, як цінну пам’ятку народної архітектури, було вирішено перенести до музею народної архітектури і побуту Середньої Наддніпрянщини в Переяславі, де вона стала на спеціальний новий підмурок.

В листопаді 1845 року Андруші відвідав Тарас Шевченко. Він жив у будинку садиби архієрея й на своєму малюнку «Верби в Андрушах» зобразив старовинний храм. Також потім він його згадав у своїй повісті «Близнецы».

Малюнок Тараса Шевченка «Верби в Андрушах», 1845 р.

За переказами колишніх мешканців Андрушів до II світової війни ззовні храм традиційно фарбували в світлі тони, а бані, як і тепер, робили зеленими. Також, до облаштування будівлі на новій локації її стіни зсередини були фарбовані білилами й прикрашені розписами із зображеннями янголів і святих. Та через демонтаж й потім знов монтаж їх було втрачено, а інтер’єр викрашено блакитною олійною фарбою.

Церква святого Георгія, музей народної архітектури і побуту Середньої Наддніпрянщини, Переяслав

Церква святого Георгія є однією з найбільш помітних в усьому Переяславському скансені.