Унікальна пам’ятка українського ливарництва кінця XVII століття, а точніше людвисарства – ремесла з відливання із мідних сплавів гармат, скульптур і дзвонів – вважалася довгі десятиліття втраченою. Безпрецедентна цінність цього дзвону полягає в тому, що окрім інших виразних декоративних елементів на ньому присутнє об’ємне ростове зображення одягненого в жупан чоловіка із булавою в правиці і шаблею при боці. Зважаючи, що поряд міститься герб гетьмана Івана Мазепи, то найімовірніше, описана фігура – це його портрет. Один з небагатьох прижиттєвих, що донині зберігся. Але перебуває нині цей дивовижний витвір людвисарської справи дуже далеко за межами України.

Чоловіча фігура на дзвоні «Голуб»

Гетьман Мазепа замовив виробити новий дзвін  для Воскресенської церкви при своїй резиденції в Батурині на честь укладання 1699 року Карловицькиого трактату – мирної угоди, що ознаменувала завершення довготривалої війни Московії й Гетьманщини із Османською імперією і Кримським ханством. Саме тому окрім портрету й гербу ясновельможного замовника на іншому боці дзвону розташовано зображення голуба – символу миру. Роботу було замовлено Карпові Балашевичу – знаному майстру ливарницької справи із Глухова. Висококваліфікований людвисар відлив дзвін, що важив понад шістсот сорок кілограмів й мав заввишки і в діаметрі майже по цілому метру. Твір було прикрашено різноманітним орнаментом, пояском ангельських головок й сюжетом «Воскресіння Христове».

Герб гетьмана Івана Мазепи на дзвоні «Голуб»

Внаслідок знищення Батурина в листопаді 1708 року військами царського протеже Мєньшикова, Воскресенський храм було знищено, а його начиння вивезено чи розграбовано. Наприкінці XVIII століття дзвін «Голуб» перебував на дзвіниці щойно відбудованого князем Олександром Безбородьком Домницького монастиря.

Домницький монастир, світлина початку XXст.

1927 року на шедевр людвисарства, що все ще лишався в обителі під  Березною, звернув увагу чернігівський етнограф Борис Пилипенко. За його ініціативою мистецьку пам’ятку перевезли до Чернігівського Історичного Музею. Коли ж розпочалася II світова війна фонди установи спішно взялися евакуйовувати, й частина їх опинилася в Уфі. Втім, українські дослідники не були певні, що дзвін опинився серед інших врятованих експонатів і навіть припускали, що його відправили на переплавку.

Нікольський собор в Оренбурзі, світлина 1947 р.

Навесні 2015 року кандидат історичних наук з відповідного факультету Московського університету імені Ломоносова Аркадій Тарасов взявся обстежувати дзвони на дзвіниці Нікольського кафедрального собору міста Оренбург. В результаті обстеження на одному з них він виявив опукле зображення птаха зі складеними крилами й згадані вище деталі оздоблення. Без сумнівів це й був загублений «Голуб». Проте, перебуває він далеко не в найкращому стані – втратив язик і має тріщину. Тож для церковного дзвону в російському місті не використовується. Як точно і коли саме дзвін туди потрапив наразі достеменно невідомо.

Дзвін «Голуб»