Поміж усіх трьох лаврських дзвіниць, ця може видатися найпростішою. Проте, вона є важливим композиційним акцентом, як окремо Нижньої лаври, так й усього монастирського ансамблю. Гармонійно поєднані пізньобарокові елементи будови роблять її цінною й самодостатньою пам’яткою своєї доби.

Дзвіниця на Ближніх печерах Києво-Печерської лаври в панорамі нижньої частини монастиря

Зводити цю башту над Ближніми печерами почали після завершення робіт на Великій лаврській дзвіниці 1745 року. Її автор по сьогодні не є відомим, але окремі нюанси вказують на те, що це міг бути архітектор Іван Григорович-Барський. Втім, відомо, що керував спорудженням на місці лаврський майстер Степан Ковнір. Добудували її  1763 року.

Дзвіниця на Ближніх печерах Києво-Печерської лаври

Дзвін, що встановлено на дзвіниці, було замовлено московському ливареві Михаїлу Слизову. Згідно певних даних, він важить 77 пудів, що дорівнює майже 1260 кілограмам. До Києва цей відчутної ваги виріб з російських земель доставили 8 січня 1755 року.

Дзвіниця на Ближніх печерах Києво-Печерської лаври

Дзвіниця є квадратною у плані. Вона має два яруси і завершується великою, майже сферичною, банею із позолоченою маківкою. Заввишки вона сягає двадцяти семи метрів. До нижнього поверху вежі з півночі і півдня доєднаються дерев’яні галереї, що ведуть із Верхньої лаври до Ближніх печер.

Фрагмент фасаду дзвіниці на Ближніх печерах Києво-Печерської лаври, світлина експедиції С. Таранушенка, початок XX ст.

Фасади першого рівня рустовано. Другий ярус прикрашають колони коринфського ордера, по п’ять з кожного боку. Вони обрамляють арочні отвори, між якими формується простір, де мають підвішуватися дзвони.