Зведена протягом 1770 – 1776 років дзвіниця обителі – завершальний й ключовий елемент барокового ансамблю центральної частини стародавнього Переяслава. Вона виділяється горделивим і ясним силуетом й замикає на собі перспективу головних вулиць середмістя.

Дзвіниця Вознесенського монастиря а панорамі середмістя Переяслава

Нову муровану вежу було поставлено після того, як 1748 року пожежа знищила всі дерев’яні будівлі обителі, й вцілів лише потужний мазепинський собор. Будівництво велося за кількох видатних єпископів Переяславськх і Бориспільських. Дзвіницю же довершили при Йові (Базилевичі) – видатному просвітнику, ректорі місцевого й раніше Харківського колегіумів.

Ліпний декор дзвіниці Вознесенського монастиря

Дзвіниця стоїть на південний захід від Вознесенського собору. Два її горішні яруси і баня підіймаються над монастирською брамою. Верх цей має характерні для української стилістики обриси і стоїть на низькому підбаннику.

Пучки півколон й пілястр тосканського і композитного ордерів на верхніх ярусах дзвіниці Вознесенського монастиря

Споруда зведена з цегли, тинькована і побілена. В плані – квадратна із увігнутими гранями. Перший ярус вирізняється ефектним порталом проїзної арки. Другий й третій рівні з усіх боків прорізані високими отворами для дзвонів.

Дзвіниця Вознесенського монастиря у Переяславі

Оздоблення дзвіниці дуже рясне. Фасади прикрашають знизу – руст, на середньому ярусі пучки півколон й пілястр тосканського ордеру, на верхньому – композитного.  Над вхідною групою зберіглася ліпнина із гербом й миловидними голівками янголят-путті.

Перший ярус дзвіниці Вознесенського монастиря

Наприкінці XVIII століття до дзвіниці була добудована Варваринська церква, але під час II світової війни вона була зруйнована. Висотна частина також постраждала й була відновлена протягом 1954  – 1964 років. На жаль, на початку 2020-х років будівля перебуває в майже аварійному стані. Старовинний декор в багатьох місцях обвалюється, а фарба лущиться…