Одна з чотирьох кам’яних сторожових веж, зведена разом із новою системою монастирських укріплень впродовж 1698 – 1701 років коштом гетьмана Івана Мазепи і за архімандрита Йоасафа (Кроковського). Споруда являється рідкісним зразком фортифікаційного мистецтва доби українського бароко.
Дзиґарська вежа в панорамі Києво-Печерської лаври
Башта розташована у південно-західній частині лаврських мурів. У плані вона є восьмигранною. Фундамент і стіни викладено з цегли. Вхід зроблено з північної сторони, з боку Митрополичого саду. Має два яруси, з горішнього проходи колись вели до бойових галерей над фортечними мурами.
План Дзиґарської вежі Києво-Печерської лаври
У споруди відсутні склепінчастого перекриття, а замість вікон тут лише вузькі бійниці з півциркульними перемичками, прорізані на гранях згори. Вони були призначені для ведення вогню із флангів.
Дзиґарська вежа з боку Ближньопечерської вул., Києво-Печерська лавра
Стіни башти завершуються карнизом складного профілю. Над ними височить баня барокових форм, що складається з підбанника, власне, бані, додаткової меншої баньки і увінчується маківкою з хрестом. Первісно покрівля була вкрита ґонтом, але після 1785 року його замінили на залізну бляху.
Дзиґарська вежа з боку Митрополичого саду, Києво-Печерська лавра
Дзиґар – тобто великий баштовий годинник – було встановлено на вежу одразу по завершенню будівництва. Його, ймовірно через несправність, 1764 року було замінено на інший – перевезений із дзвіниці у Василькові. Роботами над годинниками на той час у лаврі займався монастирський підданий, дзиґармайстр Петро Чернявський. Відомо його повідомлення архімандритові Зосимі (Валкевичу) про сім дзвонів, зроблених ним раніше спеціально для дзиґарської вежі. Згідно опису 1786 року найбільший з них, той що відбивав години, важив 30 пудів. Менші ж мали вагу від 15 до 35 фунтів.
Дзиґарська вежа, Києво-Печерська лавра
Внаслідок облаштування нової Печерської цитаделі до кінця XVIII століття ця лаврська башта остаточно втратила своє фортифікаційне значення, й поволі почала використовуватися у якості суто господарської будівлі. У 1816 році дзиґар з неї було перенесено на Велику дзвіницю, втім оригінальна назва за вежею все одно закріпилася.
Дзиґарська вежа з боку Ближньопечерської вул., Києво-Печерська лавра, 2009 р.
На початку XX століття стіни старовинної оборонної споруди дали тріщин, тож протягом 1926 – 1926 років було проведено її капітальний ремонт. В час цих робіт мурування у двох рівнях стягнули сталевим обруччям. За півстоліття після того, 1973 року, під керівництвом архітекторок Маріоніли Говденко та Олени Годованку було проведено велику реставрацію пам’ятки. Тоді відновили декор фасадів, замінили пошкоджені елементи конструкції бані, а також ін’єктували спеціальний розчин в тріщини стін, аби ще міцніше укріпити конструкцію.
