Вважається, що цю гравюру Данило Ґаляховський, український майстер й вихованець Києво-Могилянської академії, створив приблизно за рік до драми під Полтавою й відступу шведського війська короля Карла XII із запорожцями за Дунай.

Фрагмент гравюри Апофеоз Мазепи

“Якщо треба буде, безстрашно поляжу під руїнами світу, що впадає” – такими словами Горація підписано весь зображений на гравюрі сюжет.

Фрагмент гравюри Апофеоз Мазепи із гербом гетьмана

Посередині стоїть одягнутий в обладунки гетьман. Піднявши лівою рукою щит і спершись правицею на свій родовий герб, Мазепа стрункий й величавий. На тлі бурі і землетрусу. До нього з одного боку склоняться алегоричні  фігури Науки і Мистецтва, що мали при правлінні ясновельможного можновладця особливий розквіт; з іншого – Віра й Батьківщина. Позаду палають підкорені полководцем міста, й над всім цим епічним виром левітує Свята Трійця в небесах.

Гравюра Апофеоз Мазепи

Гравюру було виконана на шовку. За однією з версій її екземпляр зберігся завдяки тому, що коли цар Пьотр I наказав позбутися бодай якої згадки про повсталого очільника України, хтось могилянців врятував один примірниктвору. Він, нібито підшив його (шовковий) під плащаницю і вивіз із собою закордон.

Фрагмент гравюри Апофеоз Мазепи

До II світової війни оригінал зберігався у бібліотеці Красінських у Варшаві, але, ніби-як, він загинув у вогні під час Варшавського повстання 1944 року. Й зараз в Національному музеї Польщі знаходиться довоєнна фотокопія. Хоча, згідно музейного опису – це все ж таки та сама гравюра і є.

Фрагмент гравюри Апофеоз Мазепи

Можна додати, що образ із гравюри Ґаляховського, здається, чи не найкраще пасував би для значного пам’ятника славетному гетьманові. Десь посеред площі Слави у Києві, неподалік відновленого мазепинського же Микільського собору.

Фрагмент гравюри Апофеоз Мазепи