Один із найбільш незвичайних храмів доби українського бароко з’явився у Ніжині в першій третині XVIII століття. Його для своїх потреб поруч із колишньою торговою площею звела місцева грецька громада. Архітектура цієї сакральної будови поєднує як притаманні своєму часу місцеві тенденції, так і привнесені греками більш стародавні традиції.
Михайлівська церква
Нинішня церква була освячена 28 травня 1731 року за участі щойно призначеного митрополита Київського, Галицького і всієї Малої Росії, Рафаїла Заборовського. Про цю подію свідчить напис на мармуровій дошці, що досі знаходиться в стінах храму:
Старовинний напис на Михайлівській церкві
Греки оселилися в Ніжині через необхідність мігрувати з батьківщини, терени якої зайняла Османська імперія. Вибір саме цього міста був пов’язаний із його доволі високим на середину XVII століття політичним статусом й вигідним розташуванням на перехресті багатьох шляхів: між Московією, Сибіром, Поволжям й торговими центрами Балканського півострова, Середземномор’я і Близького Сходу. До того ж це була зручна зупинка для грецького духовенства, яке активно подорожувало на нинішні російські терени, надаючи свої послуги тамтешньому кліру.
Богдан Хмельницький 1657 року своїм окремим універсалом надав великих пільг у торгівлі грецьким купцям. Їх потім сумлінно підтверджували й усі наступні українські гетьмани. Тож у крамничках Ніжина можна було віднайти широкий асортимент заморських суконних виробів, тканин, предметів золотого й срібного карбування. В 1696 році у місті почало діяти Грецьке братство. Також греки мали свої власні магістрат, суд і школу.
Михайлівська церква
Під приводом того, що грецьке населення не розуміє “руського набожества” (слов’янської церковної служби) й не може “священикам виразне сповідувати гріхи свої” в 1679 році прослідувало звернення від духовного лідера греків, Христодула Димитрієва, до влади міста про бажання побудувати свій окремий православний храм. Після чого, із благословення чернігівського архієпископа Лазаря Барановича й Константинопольського патріарха Якова, не без деяких складнощів, до 1696 року в місті таки з’явилася нова дерев’яна церква – названа на честь архистратигів Михаїла і Гавриїла.
Позаяк кількість мешканців Ніжина грецького походження стрімко зростала, 1714 року з’явилася потреба і можливість розширити молитовний простір. Тож із дозволу гетьмана Івана Скоропадського на місці дерев’яного храму було закладено фундамент наступного – уже кам’яного. Ктитором нової церкви протягом наступних кількох десятиліть лишався священник Микола Босняк.
Троїцька церква ліворуч і Михайлівська церква на тлі храму Всіх Святих
Храм архистратига Михаїла в Ніжині зведено в дусі ранньохристиянського зодчества Балкан. Це однобанна церква із древнього зразку апсидами-кліросами, вимурувана з цегли, тинькована і побілена. В плані вона хрестоподібна, із незначним винесенням південної і північної гранованих гілок й подовженням із заходу. Декор споруда має аскетичний: лише карниз під дахом, скромні пілястри на кутах і прямокутні ніші над арочними віконними отворами. Інтер’єр храму є легким і вишуканим – помітні незвичайні підходи, як для української школи будування.
Майже все XVIII сторіччя Ніжин лишався одним з найбільших торговельних центрів Лівобережжя. На 1746 рік частка греків в ньому досягла свого історичного максимуму – 7% від загального населення. Але через адміністративне реформування Єкатєріни II визначне й успішне місто із з усіма його церквами і монастирями вилучили зі складу багатої Київської Митрополії й 1785 року підпорядкували архієпископу Чернігівському.
Михайлівська церква
Втім, привілеї грецької громади зберігалися майже до середини XIX століття. Тож вона мала навіть змогу розширити ансамбль грецьких храмі. Між 1786 – 1805 роками поряд з Михайлівською була поставлена велика класицистична Всіхсв’ятська церква, а також храм Костянтина і Олени й дзвіниця. Самоврядування грецької громади остаточно було скасоване офіційним наказом російського сенату у 1872 році. Все його майно передали у загальне користування мешканців Ніжина.
В совєтські часи в Михайлівській церкві облаштували склад. Також розібрані були верхні поверхи її дзвіниці, найвищої доти споруди старого Ніжина. Від здобуття Україною Незалежності храм перебуває у віданні Московського патріархату. Станом на кінець 2010-х років в ньому все ще не було наведено ладу й зберігалися різні побутові речі.
Постер фільму «Припутні» 2017 р.
Фасад церкви з’являється в перших кадрах української стрічки 2017 року «Припутні», створеної у жанрі житейської комедії режисером Аркадієм Непиталюком за п’єсою Романа Горбика. Фільм сповнено місцевим колоритом й лагідним прозорим гумором.
