Проект невеликої меморіальної споруди у стилістиці українського архітектурного модерну із елементами національного бароко, найімовірніше, розробив наприкінці 1912 – на початку 1913 років видатний вітчизняний архітектор і художник Василь Кричевський. Чи не найяскравіший композитор України, талановитий музика, диригент і один з ключових громадських діячів межі XIX і XX століть, Микола Лисенко, помер 6 листопада 1912 року в Києві. За п’ять днів його із великими почестями і при велелюдному скупченні громади було поховано на Байковому цвинтарі. Над могилою тимчасово поставили звичайний дерев’яний хрест й почали шукати гідну візію майбутнього меморіалу.

Родичі Миколи Лисенка біля хреста на його могилі, світлина 1913 р.

Відомими є результати конкурсу на складання ескізного проекту надгробного пам’ятника Миколі Віталійовичу, проведеного навесні 1923 року в Харкові за ініціативи місцевого літературно-мистецького гуртка. До складу його журі увійшли архітектор Віктор Величко, художники Сергій Васильківський, Микола Уваров й  Михайло Беркос, а також А. Вар’яницин.

Проект надгробного пам’ятника Миколі Лисенку на Байковому цвинтарі, С.П. Тимошенко, 1913 р.

Цивільний інженер Степан Тимошенко, чия пропозиція під девізом «Око» отримала першу премію, пропанував встановити невелику каплицю  у формах дещо модернізованого українського стилю. З боку поховання на ній мала міститися дошка із пам’ятним написом, а з іншого – бронзовий барельєфний портрет Лисенка.

Проект надгробного пам’ятника Миколі Лисенку на Байковому цвинтарі, П.В.Соколов, 1913 р.

Схожої концепції була робота «Нотний ключ», що її висунув на змагання художник П. В. Соколов. Але замість барельєфа його капличку мав оздоблювати повноцінний бюст композитора. Проект отримав третє місце.

Проект надгробного пам’ятника Миколі Лисенку на Байковому цвинтарі, К.Н.Жуков, 1913 р.

Натомість на другій сходинці опинився більш оригінальний варіант – від знаного українського архітектора, одного з головних практиків національно стилю, Костянтина Жукова. Він представив ескіз із багато прикрашеним орнаментом кам’яним саркофагом. До того ж особливо гучно звучало гасло роботи – «Славним є».

Проект надгробного пам’ятника Миколі Лисенку на Байковому цвинтарі, В.К. Троценко, 1913 р.

Також журі позитивно оцінило ще кілька пропозицій. Серед них особливою оригінальністю задуму виділявся проект архітектора Віктора Троценка: над склепом він ставив вигадливої обробки кам’яний хрест, що його мала накривати альтанка із української манери дахом.

Проект надгробного пам’ятника-каплиці Миколі Лисенку на Байковому цвинтарі, імовірно, В. Кричевський, 1913 р.

Низкою рис саме на нього схожим є ескіз каплиці, що зберігається нині у Національному художньому музеї. Зокрема, характерною формою дверей і кількаярусним завершенням. Взагалі ж пропонована будівля мала б отримати стрімкий верх із світловим барабаном і двозаломною банькою, а ще – бароковий фронтон над вхідним порталом. Точних даних, чи це робота  Василя Кричевського немає, та явно схожі елементи спостерігаємо, наприклад, на замальованій ним 1916 року Економічній брамі Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Економічна Брама Михайлівського монастиря, малюнок В. Кричевського, 1916 р.

На жаль, жоден із описуваних варіантів зрештою реалізований не був. Невдовзі почалася I світова війна, і спорудження монументального надгробку Лисенка відклали. Кілька десятиліть могила лишалася без опорядження, доки у 1939 році над нею не встановили гранітний пам’ятник, авторства Юхима Білостоцького. Виконано цю скульптуру в манері соціалістичного реалізму, характерного суто смакам сталінських часів.

Надгробний пам’ятник на могилі Миколи Лисенка на Байковому цвинтарі, скульптор Ю. Білостоцький