Видовжена одноповерхова будова, розташована між Троїцькою надбрамною церквою і Великою лаврською дзвіницею – один з найкращих прикладів монастирського житла стилістики зрілого українського бароко. Та доля її пов’язана не лише із чернечим побутом, але і з чи не найбільш чуттєвим мистецтвом своєї доби – бароковою музикою.
Келії крилошан, Києво-Печерська Лавра
Тут протягом багатьох років XVIII й XIX століть, проживали співаки церковного хору Успенського собору. Позаяк вони під час служби перебували на крилосі – підвищенні перед іконостасом, обабіч амвона – називали їх крилошанами.
Келії крилошан, Києво-Печерська Лавра
Лаврський богослужбовий спів формувався ще із часів заснування монастиря. В його основу лягли як давньогрецькі, так і київські, південнослов’янські, знаменні наспіви. Попри плин століть, унікальний вид співу зберігся, й сьогодні його відзначають, як особливо благозвучний і урочистий, сповнений незвичайного молитовного настрою. Головним джерелом уяви про подібне доволі неповторне мистецьке явище стає складений 1728 року в Печерському монастирі «Ірмологіон» – нотна збірка гімнів, ірмосів і катавасій, що їх виконують під час православної служби.
Сторінка з нотної збірки «Ірмологіон», початок XVIII ст.
Муровану будівлю чернечих келій почали зводити невдовзі після великої лаврської пожежі , коли вогонь знищив її дерев’яну попередницю. Роботи тривали між 1720 і 1722 роками. Ім’я автора споруди невідоме, однак ремонтні роботи наприкінці XVIII століття були виконані під керівництвом кам’яних справ майстра П. Рубашевського. Тоді, 1783 року, первісно ґонтове покриття даху замінено на бляшане.
Фронтон келій крилошан, Києво-Печерська Лавра
Будинок є прямокутним у плані, і має завдовжки близько шістдесяти чотирьох метрів і завширшки – біля шести. Він ділиться поперечними стінами на п’ять секцій. У кожній такій квартирі є сіни, служби і покої. Виходи організовані, як на двір, так і на центральну вулицю монастиря. Вздовж всього корпусу тут облаштовано палісадники. Ґанки ж з іншого боку колись вели не лише в сад (досі існуючий), але і до невеликих городів.
Подвір’я за келіями крилошан, Києво-Печерська Лавра
Фасади крилошанських келій тиньковані і побілені. Їх ритмічно членують міжвіконні лопатки. Також з прикрас варто відзначити віконні лиштви із розірваними сандриками й розкріповані карнизи. Головними декоративними елементами оздоби будівлі є ефектні хвилясті фронтони на торцях. Вони хизуються чарівним ліпним декором волютами, нішами й обрамленими пілястрами віконними прорізами. Завершує корпус двосхилий бляшаний дах із заломом.
Флюгер над келіями крилошан, Києво-Печерська Лавра
На початку XX століття у будинку мешкав талановитий регент хору Успенського собору, отець Флавіан – в миру Микола Семенович Приходько. Взимку 1910 року він, без погоджень із вищим монастирським керівництвом, погодився записати прямо у своїй келії низку найкращих лаврських співів. Їхню технічну фіксацію впродовж двох тижнів, за диригування самого Флавіана і за участі відібраних ним шістдесяти восьми хористів, здійснювали замовники. Ними виступили представники двох іноземних фірм і власник музичного магазину на Хрещатику, засновник київської фірми грамзапису, чех Їндржих Їндржишек. Таким чином його компанія «Екстрафон» стала першою в історії України, що здійснила грамофонний запис богослужбового співу. Правда, ця акція не сподобалася святійшому синоду. Тож церковники швидко домоглися вилучення записів з каталогу і заборони продажу платівок. Флавіан з посади регента був звільнений і переведений служити у Китаївську пустинь. У 1933 році він став жертвою сталінського терору.
Платівка фірми грамзапису «Екстрафон» Їндржиха Їндржишека
Корпус крилошан, що на тоді звався благочинським, по встановленню в Києві більшовицького режиму націоналізували й 1926 року передали під житло працівникам Всеукраїнського музейного містечка. У роки II світової війни споруда значно постраждала, було втрачено біля 54% її об’єму. По закінченню відбудови, проведеної за проектом архітекторки Євгенії Лопушинської, тут зробили облаштували гуртожиток технікуму Підготовки культурно-освітніх робітників.
Руїни келій крилошан в Києво-Печерській Лаврі, світлина кінця 1940-х рр.
В наш час будівля значиться, як корпус №3 лаврського заповідника. В ньому містяться кілька музейних експозицій, зокрема, виставки присвячені Ближнім і Дальнім печерам, а також Фотографічній майстерні монастиря. На жаль оригінальна оздоба інтер’єрів – орнаментальний і сюжетний розпис – практично не зберігся.
Музейна експозиція в будівлі келій крилошан, Києво-Печерська Лавра
