З чотирьох Мазепиних башт на монастирському мурі кінця XVII століття ця має, як до благодійного гетьмана, так і до українського бароко назагал, стосунок доволі віддалений, але, втім, усе одно простежуваний. Первісний її об’єм, на переконання сучасних науковців, було повністю втрачено, однак реалізована натомість пізніша будова за духом цілковито відповідає традиції козацької доби.
Малярна вежа Києво-Печерської лаври, 2008 р.
Як і значну більшість фортифікацій верхньої лаври, оригінальну сторожову вежу тут, на північно-східному наріжжі оборонної стіни обителі, звели між 1698 і 1701 роками. Вона розташовується на ділянці муру між надбрамною церквою Всіх Святих і Онуфріївською вежею, але в наші дні є практично недоступною для огляду, оскільки територія навколо використовується для усіляких технічних потреб, прохід сюди перекритий.
Малярна вежа Києво-Печерської лаври, вид від надбрамної церкви Всіх Святих, ліворуч – Павловський бастіон фортеці, світлина С. Таранушенка, початок XX ст.
Згідно припущень низки вчених, до великої монастирської пожежі 1718 року у тогочасній башті на другому поверсі діяла лаврська школа живопису, чи-то, точніше, іконопису. Звідси і популярна понині назва вежі – Малярна. Та після вогняного лиха, вочевидь, малярів з оборонної споруди перевели, розмістивши їх у так званому майстровому корпусі, тепер більш відомому як крилошанському.
Малярна вежа Києво-Печерської лаври, Георгій Лукомський, 1919 р.
Деякі джерела повторюють помилкову інформацію, що, ніби, поставлена за Мазепи вежа у плані була хрещатою або квадратною. Та, як наочно демонструють, наприклад, малюнок «Перспективи Києво-Печерської фортеці й частини форштадту…», 1783 року, й план з «Опису Київопечерської Лаври…», 1826 року, за формою та первинна будова нічим не відрізнялася від нинішньої.
Малярна вежа Києво-Печерської лаври, праворуч унизу, «Перспектива Києво-Печерської фортеці й частини форштадту», 1783 р.
Справа в тому, що у першій третині XIX століття у стінах барокової башти з’явилися чималі тріщини. Стан споруди було визнано аварійним і її повністю, разом з фундаментом, розібрали. Проект нової вежі склав військовий інженер, підполковник Йосип Ґедеонович Дзичканць. Згодом він досягнув звання генерал-майора й став автором одного з найважливіших укріплень Кронштадта – форту «Великий Князь Костянтин». Лаврський же задум зодчого було реалізовано протягом 1838 – 1841 років, за участі підрядника-киянина В. Сафронова.
Креслення фасаду Малярної вежі Києво-Печерської лаври, середина ХІХ ст.
Й, хоча основний об’єм вежі кардинально перемурували, та принципові стилістичні й конструктивні особливості старої будівлі все ж були повторені. Вона лишилася восьмигранною й двоярусною, тинькованою і побіленою. Одначе, аж самі фундаменти були замінені, й наново викладені з бутового каменю, щебню і цегли. Сучасні стіни башта теж отримала цегляні, що від землі здіймаються на вісім метрів. Їх по верху зміцнюють залізні в’язи. Низько над землею і згори, майже під дахом, прорізано вузькі амбразурні віконця-бійниці.
План Малярної вежі Києво-Печерської лаври
Завершення Малярна вежа має ампірне: присадкувату восьмисхилу баню, виконану з бляхи. Увінчує її тепер конічний шпиль із флюгером, а до початку XX століття на його місці майорів, так би мовити, прапор Христової перемоги – корогва із янголом. Окрім даху, класицистичного характеру споруді додає ще й повне позбавлення фасадів будь-якого декору.
Малярна вежа Києво-Печерської лаври, листівка початку XX ст.
За часів відновлення цієї північної лаврської башти також поряд з’явився Павловський бастіон Києво-Печерської фортеці і обабіч неї були замінені старі ділянки монастирських мурів. Трохи згодом із західного боку вежі впритул побудували майстерню покрівельників, де тепер міститься корпус Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Він затулив огляд оборонної будов з подвір’я обителі.
Малярна вежа Києво-Печерської лаври і Павловський бастіон Києво-Печерської фортеці, світлина межі XIX – XX ст.
Впродовж другої половини XX століття пам’ятка пережила кілька ремонтів. До кінця 1960-х років в її приміщеннях перебувала лабораторія Інституту чорної металургії АН УРСР.
Корпус Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, що перекриває Малярна вежу із подвір’я Києво-Печерської лаври
Наприкінці 1990-х років задля сполучення вежі із учбовим корпусом розібрали її південно-західну стіну. Тоді ж замінили покриття даху, спростивши його форму. Тепер у старовинній будові облаштовано спортивну залу, а із зовнішньої сторони, прямо у фасад башти, вмонтовано сітку футбольного поля.
Малярна вежа Києво-Печерської лаври, 2017 р.
