Раїна Вишневецька походила зі знатного роду молдовських господарів Могил. Після смерті чоловіка, князя Михайла, серед іншого майна вона успадкувала замок в Лубнах із околицями. 1619 року княгиня довірила видатному церковному діячові Ісаї Копинському грамоту на заснування у Мгарському лісі неподалік міста нової православної обителі. За півтора десятиліття право на володіння землями монастирем підтвердив власним актом й син уславленої меценатки, майбутній затятий суперник Богдана Хмельницького, князь Ярема Вишневецький.
В документі він свідчить:
Вхід до Мгарського монастиря
Ісая Копинський на час створення потужного осередку православної віри у Мгарі обіймав посади ігумена Густинського і Підгорського монастирів. 1622 року за аналогом організованого ним раніше подібного закладу в Києві він започаткував у Лубнах при храмі Пресвятої Трійці братську школу.
9 травня 1651 року гетьман Богдан Хмельницький видав універсал, яким заборонив своїм воїнам чинити будь-які утиски ченців Мгарської обителі. До того ж значну частку її монахів тоді складали саме колишні запорізькі козаки. У1663 році до них не на довго долучився під іменем Гедеона й син славетного Богдана – Юрій.
Рака святителя Афанасія, літографія 1868 р.
До тих часів має стосунок й найбільш відома подія в історії Мгару. Шляхом із Москви в Молдову, відгостювавши в гетьмана Хмельницького, у лютому 1654 року в монастирі зупинився патріарх Константинопольський Афанасій III Петеларій. На цій землі 5 квітня, як пишуть, в середу на Фоминій седмиці, він й спочив. Похований патріарх був возсідаючим на троні під амвоном тутешнього Преображенського храму. У подальшому мощі святителя визнали нетлінними оповідали про пов’язані із ними чудеса. В монастирі зберігалося житіє й канон Афанасія, а також протягом XVII–XVIII століть вівся цінний Мгарський літопис.
Яблуні і в Мгарському монастирі
Наприкінці XVII століття коштом гетьмана Івана Самойловича, а потім й Івана Мазепи головний храм обителі з дерев’яного було замінено на кам’яний. Автором проекту нового Спасо-Преображенського собору виступив талановитий польсько-литовський архітектор Йоганн Баптист Зауер.
Мгарський монастир, літографія кінця XIX ст.
Від 1737 року ігуменом, а згодом і першим архімандритом монастиря являвся Йоасаф (Горленко) –майбутній єпископ Бєлгородський, також визнаний святителем.
Будинок ігумена монастиря
У 1785 році на місці, де за переказами любив усамітнюватися патріарх Афанасій, було побудовано дзвіницю, й тоді ж започатковано скит неподалік. Наступного року на території зведено будинок ігумена, який невдовзі, додавши ще поверх, переоформили в дусі класицизму.
Біля Мгарського монастиря
Протягом ХІХ-XX століть до знаменитих святинь навідувалися чисельні видатні особистості, зокрема письменники й поети. Серед них був і Тарас Шевченко, який потім у своїй повісті «Близнюки» згадував легенду, ніби місце під спорудження монастиря княгині Раїні вказали ангели. У другій половині ХІХ століття на території Мгару з’явилися двоповерховий готель й тепла Благовіщенська церква.
У серпні 1919 року більшовики розстріляли ченців на чолі з ігуменом Амвросієм й потім, а монастир закрили. В стінах церков за совєтської влади діяли дитяча колонія й дисциплінарний батальйон, були облаштовані військові склади. 1985-го споруди передали під піонерський табір.
Понівечений розпис Преображенського собору
Чернецтво було відновлено у Мгарі 1993 року. З тих пір тут діє чоловічий монастир. Наразі він має власне тваринницьке та птахівницьке господарства, орні землі, пасіку, пекарню й займається видавничою діяльністю.
Пасіка в Мгарському монастирі
Окрім святителя Афанасія на території обителі поховані:
Краєвид з Лубен на монастир
