“Прегарна пам’ятка подільської дерев’яної архітектури” – так про цю барокову красуню писав видатний український мистецтвознавець Григорій Логвин. Й з ним в цьому не посперечаєшся. Храм, що височить на пагорбі над селом, дійсно справляє чаруюче враження.
Михайлівська церква у Зінькові, світлина Григорія Логвина, 1960-і рр.
Невеликий Зіньків протягом XVII – XVIII століть постійно опинявся у круговерті історичних подій. Спустошливі набіги кримських татар, Хмельниччина, Руїна, а пізніше гайдамацький рух й Барська конфедерація – ніщо не обійшло містечко на річці Ушиці. Й тим дивовижніше, що саме тут з’явилася одна з найяскравіших архітектурних перлин регіону.
Розріз Михайлівської церкви в Зінькові
Свято-Михайлівську церкву 1769 року було зведено коштом зіньківських парафіян. В плані вона є тридільною. Традиційно для українського сакрального зодчества храм складається з:
План Михайлівської церкви в Зінькові
Завершують будову три шоломовидні бані із типовими для барокової манери заломами. Їх вінчають декоративні ліхтарики із маківками. Максимальна висота церкви, в середньому об’ємі, сягає майже двадцяти метрів. Нині бані криті ґонтом.
Михайлівська церква у Зінькові, світлина експедиції Стефана Таранушенка і Павла Жолтовського, початок XX ст.
Дерев’яний храм на кам’яному фундаменті завдяки винятково вдалим пропорціям сприймається вельми легким і струнким. Його фасади є вертикально обшальованими й прорізаними невеликими прямокутними вікнами. Ймовірно, місцеві творці наслідували знамениту п’ятипільну церкву Успіння в Яришові (нині Вінницької області), яка, на жаль, була розібрана на початку XX століття.
Царські врата, що на початку XX ст. зберігались у Михайлівській церкві
Всі внутрішні простори Михайлівського храму початково формували усіченні пірамідальні склепіння кожного зі зрубів. Однак пізніше у вівтарі й бабинці зробили плоскі дощато-балкові перекриття. Уздовж всього західного об’єму будівлі влаштовані хори. Скоби в основі підбанника прикрашено тендітною різьбою.
Михайлівська церква у Зінькові
В XIX столітті до бабинця був прибудований невеликий закритий ґанок із двоскатним дахом, а бані було вкрито бляхою. Оригінальний вигляд верхам було повернуто під час реставрації, у другій половині 2000-х років. Тоді ж поновили стіни і підмурок, всередині встановили різьблений, барокового характеру, іконостас.