Цей дерев’яний храм у слободі на тракті між Харковом та Ізюмом згідно старовинних відомостей було зведено 1798 року. Наявність ще двох подібних церков у селищі й цілої низки подібних сакральних споруд по країні дозволили спеціалістам вести мову про окрему лиманську архітектурну школу. Її приклади на початку XX століття ще зберігалися на Слобожанщині – Зміївщині й Суджинщині – а також зустрічалися в сусідньому Запоріжжі.

Одвірки Михайлівської церкви у Лимані

Український мистецтвознавець й дослідник української старовини Стефан Таранушенко 1927 року робив обмір й фотографії Михайлівського храму у Лимані й лишив такий його опис:

Церква одноверха, хрещата в плані. Низ її – з дубових брусів. Велику увагу майстер приділив ув’язанню об’ємів рукавів з центром: всі п’ять зрубів пов’язані між собою замками без остатку. Навіть бабинець не має заплечиків і відкривається до центру просвітом на всю ширину і на всю висоту свого зрубу стін. Лише на середині висоти просвіта південний і північний зруби зтягнуті двома брусами. Таким же засобом сполучаються з центром і останні рукави. Це свідчить про високу будівельну техніку і упевненість у перевірених досвідом конструктивних засобах. Вихідний розмір в побудові плану – довжина центральної дільниці, що має форму восьмигранника, вписаного в квадрат (точніш: ширина плану будови на товщину бруса більша за довжину). У квадрата відсічено кути так, що східна, західна, південна і північна грані плану центру дорівнюють трьом чвертям сторони квадрату.

Інтер’єр Михайлівської церкви в Лимані, світлина Стефана Таранушенка, 1927 р.

У 1836 році церкву було покрито аркушевим залізом і потім пофарбовано. Проте, зроблено це було вкрай майстерно й вдалося зберегти, як первісну граціозність будови, так і обумовлену вишуканістю її багатоярусних верхів, стрімкий силует.

Начиння і царські врата іконостасу Михайлівської церкви у Лимані, світлина Стефана Таранушенка, 1927 р.

Судячи зі світлин, зроблених Таранушенком, Михайлівська церква мала дивовижний інтер’єр і багате начиння. Вражають дивовижною красою різьблені царські врата іконостасу. Окремо цікавим архітектурним елементом храму є його одвірки та їхнє оздоблення. Тут було в дереві відтворено композицію й мотиви українських вишиваних рушників. Непересічний зразок народної творчості.

Інтер’єр Михайлівської церкви в Лимані, світлина Стефана Таранушенка, 1927 р.

До наших днів, на жаль, жоден взірець лиманської школи не зберігся.