Цей розпис олійними фарбами на західних хорах стародавнього храму було зроблено у другій половині XVIII століття. Він відкривається у огляді центральної нави собору й явно резонує із розташованою прямо навпроти величною давньоруською мозаїкою Богоматері-Оранти.

Розпису «Похвала Пресвятій Богородиці», західні хори Софійського собору, Київ

Замовником даного твору, як і значної частки іншого живопису на хорах Софії, найімовірніше особисто виступав митрополит Арсеній (Могилянський). Він був улюбленцем російської імператриці Єлізавєти і певний час навіть служив її придворним проповідником у Санкт-Петербурзі.

Розпис західних хорів і центральної нави Софійського собору, Київ, «Похвала Пресвятій Богородиці» ліворуч

Обійнявши у 1757 році митрополичу кафедру, Арсеній взявся активно відстоювати її інтереси і права. Також святий отець являвся ярим прихильником української культури: особистим коштом спорудив бурсу для студентів-могилянців, сприяв діяльності вітчизняних діячів культури, як наприклад, художник Григорію Левицькому-Носу і філософу Григорію Сковороді.

Фрагмент розпису «Похвала Пресвятій Богородиці», західні хори Софійського собору, Київ

Сюжет із Похвалою Пресвятої Богородиці є відсилкою до складеного приблизно у VIII столітті богословом Іваном Дамаскином особливого співу на честь Матері Божої, під назвою «О Тебі радується». Зазвичай однойменна ікона ілюструє початкові рядки пісні, й відповідно до них змальовує Діву Марію з Немовлям на престолі в оточенні собору ангелів, праотців, пророків, апостолів, святителів тощо.

Фрагмент розпису «Похвала Пресвятій Богородиці», західні хори Софійського собору, Київ

На погляд авторки книги «Бароко Софії Київської», культурологині Надії Нікітенко, Богоматір на хорах собору фігурує тут у якості Престол Мудрості, й таким чином напряму є пов’язаною із віковічним присвяченням храму.