Цей мазепинський храм на Чернігівщині має особливе значення водночас і для архітектури, і для історії України. Його форми, зокрема обрис центральної бані, свідчать про тісні зв’язки митців Гетьманщини початку XVIII століття із Західною Європою. Проте, якщо вірити певним дослідникам, складно буде переоцінити й роль цієї будівлі у драмі вибору, який мусила зробити козацька еліта в час війни між Шведським королівством і щойно явленою світові російською імперією. Тим прикріше, що нині ця чудова пам’ятка стоїть майже у повній руїні.
Покровська церква у Дігтярівці, сучасний стан
Нову церкву на пагорбі над селом Дігтярівка, що розташовано на правому березі річки Десни в шістнадцяти кілометрах від тоді полкового міста Новгорода-Сіверського, почали зводити 1708 року. На добру справу гетьман Іван Мазепа виділив 15000 золотих монет.
Покровська церква у Дігтярівці, світлина експедиції С. Таранушенка і П. Жолтовського, 1930 р.
Згідно проекту невідомого архітектора храм мав повторювати традиційний для народної української архітектури тип п’ятидільної і п’ятиверхої церкви. Чотири бічні гранчасті рамена тут цілком звичайно прилягають до центрального, практично квадратного, об’єму. Проте, на відміну від багатьох аналогів, центральна баня храму є значно масивнішою за всі інші. Вона підіймається над будівлею на потужному шістнадцятигранному підбаннику, який увінчується світловим ліхтарем із маківкою.
Покровська церква у Дігтярівці, світлина експедиції С. Таранушенка і П. Жолтовського, 1930 р.
Декор екстер’єру храм мав доволі пишний і тонко пророблений. Його бічні рамена прикрашали пілястри римо-доричного ордера, центральний підбанник на гранях оформлювали спарені напівколони із іонічними капітелями, карниз підкреслював доричний фриз, а над віконними отворами розташовувалися трикутні сандрики. Лучкові ж сандрики містилися над вхідними порталам, й один подібний можна наразі побачити на вже відреставрованій частині пам’ятки.
Іконостас Покровської церкви у Дігтярівці, світлина початку XX ст.
Приміщення церкви було гарно освітлено завдяки високим прямокутним вікнам, влаштованим у центральному підбаннику й в усіх гранях бічних рамен. Тут же стояв й ефектний бароковий п’ятиярусний іконостас, нині втрачений.
Покровська церква у Дігтярівці, світлина середини XX ст.
Існує версія, що сакральна будівля також використовувалася Мазепою у якості своєрідної стратегічної обсерваторії. Нібито споруду видно одночасно із Стародуба і Батурина, й коли гетьманові, що перебував в своїй батуринській резиденції, знадобилося дізнатися, що відбувається у Стародубському полковому місті, у визначений момент із бані Покровського храму було подано необхідні (імовірно, що світлові) сигнали.
Обмірний малюнок Покровської церкви у Дігтярівці, Г. Говденко, І. Макушенко, 1954-1955 рр.
Достеменно відомо, що в останні дні жовтня 1708 року шведський король Карл XII перебував у таборі, організованому між селами Дігтярівка та Гірки. Саме сюди, як згадував Давид Натан Зільтман, королівський армієць, 29 числа й прибув на першу аудієнцію Мазепа. Про цю зустріч він писав наступне:
Вранці прибув Мазепа близько дев’ятої години до квартири короля; мав із собою велике товариство з визначних козаків; деякі старшини їхали попереду, а один – позаду; безпосередньо перед ним один ніс булаву, срібно-золочену, інкрустовану камінням, а безпосередньо за ним несено бунчук з білою головкою, подібною до турецького кінського хвоста; за ним ступав цілий відділ. У королівській квартирі його прийняв надвірний маршал фон Дібен; гетьман Мазепа обідав з королем, і при столі було лише семеро найвизначніших козаків. Гетьман сидів по правому боці короля. Після обіду відійшов він у свою квартиру в такім самім порядку, як сюди прийшов.
Новгород-сіверські краєзнавці вказують місцем, де Карл й Іван Степанович вперше побачились, локацію в трьохстах метрах від дігтярівської святині. На ній, власне, навіть встановили цій знаменній події пам’ятник. Згідно досліджень українського журналіста й краєзнавця Сергія Павленка в ніч перед остаточним прийняттям рішення про перехід на сторону Карла ХІІ Мазепа молився безпосередньо у Покровській церкві. А місцеві ж мешканці ще наприкінці позаминулого століття переповідали, ніби козацький провідних в їхньому храмі королеві навіть давав присягу.
Шати ікони Богородиці Дігтярівської, Скарбниця Національного музею історії України
Відомо, що освячено церкву в Дігтярівці було лише 1710 року, вже після того, як сталася катастрофічна поразка шведсько-українського війська під Полтавою й гетьманові довелося полишити батьківщину. Втім, у храмі на той момент вже знаходилася місцева чудотворна ікона Божої Матері. Золоті шати для неї були виготовлені коштом Мазепи, про що свідчить розміщений на них гетьманський герб. Нині цей витвір карбування зберігається в Києві, у в Скарбниці Національного музею історії України.
Покровська церква у Дігтярівці, світлина середини XX ст.
У другій половині XIX століття бані храму української традиції було замінено на типово російські, цибулясті. Втім, попри усі негаразди наступних ста років Покровська церква на час великих досліджень, проведених київськими реставраторами й архітекторами 1954 року, доволі добре зберіглася. Тоді ж Георгієм Говденком й І. Макушенком був підготовлений проект відновлення пам’ятки. На жаль, реалізованим він не був, а протягом наступних трьох десятиліть з ініціативи голови місцевого колгоспу й за підтримки районного і обласного керівництва храм почали поступово, але доволі наполегливо руйнувати.
Обмірний малюнок Покровської церкви у Дігтярівці, Г. Говденко, І. Макушенко, 1954-1955 рр.
Лише 1989 року за ініціативи архітектора й мистецтвознавця Віктора Вечерського руїни Покровського храму було поставлено на державний облік, а сам об’єкт визнано пам’яткою архітектури місцевого значення. Від 1999 року він знаходиться у державному переліку на відтворення. На початку XXI століття коштом української діаспори США і Канади і за проектом архітектора-реставратора Сергія Юрченка було проведено першочергові реставраційні роботи. В січні 2021 року митрополит Православної церкви України Епіфаній оголосив про наміри релігійної громади здійснити всі необхідні відновлювальні роботи і нарешті відродити унікальну церкву у Дігтярівці.
