Нинішній кафедральний собор Сумської єпархії – це, ймовірно, наймасштабніша на Слобожанщині, а можливо й в усій країні, пам’ятка українського бароко середини XVIII століття. Вона вражає могутнім об’ємом і своїми виключними формами, а також вабить оповитою легендами історію створення.
Покровський собор в в панорамі Охтирки (праворуч), світлина початку ХХ ст.
За межею охтирської фортеці, на шляху до Полтави, здавна стояла дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці. Одного дня, як оповідають перекази, її настоятель отець Даниїл помітив неподалік храму сяйво, що, як виявилося, випромінювала старовинна ікона. Після того, як образ перенесли до церкви, до нього почалося паломництво. Ікона, ніби як, творила дива й мала цілющі властивості.
Покровський собор в Охтирці
Чутка про охтирський чудотворний образ наприкінці 1744 року дісталася імператорського палацу. Цариця Єлізавєта наказала синоду дослідити його властивості, й невдовзі архімандрит Троїцької-Сергієвої лаври Арсеній (Могилянський), що стояв на чолі відповідної комісії, підтвердив данні. Іконі було надано офіційний статус, а поряд з місцем, де її знайшли, вирішили закласти новий мурований храм. Попередню же дерев’яну будівлю зрештою продали селу Дорогоща, де недавно згоріла тамтешня церква.
Барельєф архангела в інтер’єрі собору, світлина початку ХХ ст. експедиції С. Таранушенка
Втім, безпосередньо спорудження собору розпочалося за шість років од видання високого указу. Цариця навіть виділила на ту справу дві тисячі рублів сріблом. Кінцева ж сума витрат склала майже тридцять три тисячі рублів, а будівництво назагал велося на добровільні внески місцевої громади і пожертви прихожан. Тривало воно до 1768 року.
Проєкт було доручено скласти майстерні єлізавєтинського улюбленця Бартоломео Растреллі. Його практичним виконавцем вважається московський архітектор, князь Дмитро Ухтомський. На місці процесом керувати відправили бригадир Слобідських полків, Федора Каченовського. Але при ньому підрядник хибив у роботі й робив значні відхилення від первісного кресленика. Тому в Охтирку на виправлення ситуації прибув помічник проектанта, зодчий Степан Дудинський. Й за нагляду вже самої охтирської полкової канцелярії та її очільника Костянтина Лесевицького вдалося досягти бажаного результату.
Покровський собор став найвиразнішим представником унікального слобожанського типу храмів. У його структурі поєднано три композиційні схеми:
План Покровського собору
Вважається, що прототипом нової сакральної будови – тридільної, триверхої, із тринавовим чотиристовпним центральним об’ємом – послужив давнішній охтирський Успенський собор, що дотепер не зберігся.
З вражаючих архітектурних особливостей привертають увагу широкі, стрілчастих обрисів підпружні арки, що несуть головний світловий восьмерик; сам підтримуваний чотирма масивними пілонами центральний восьмигранник й виділений з північного і південного фасадів лучковими фронтонами трансепт. Бані й четверики над вівтарем і бабинцем є декоративними.
Комплекс Покровського собору в Охтирці
Зовнішній обрис храму може сприйматися дещо надмірно монументальним. Декор фасадів зчитується лише з близьких відстаней, а силует відчутно домінує у міській забудові. Натомість інтер’єр видається піднесеним і легким.
Стіни всередині храму перекрито склепіннями. Потинькований й побілений простір ритмічно членують пілястри іонічного ордеру. Окрему увагу привертає растреллівської манери ліплення: рослинні композиції над вікнами й дверима, барокові картуші з монограмою імператриці, й особливо – барельєф архангела, розташований над аркою між бабинцем і центральним об’ємом. Ця скульптурна композиція відповідає духу й естетиці рокайлю.
Вигляд головної бані Покровського собору зсередини, світлина початку ХХ ст. експедиції С. Таранушенка
Розписи протягом 1769 – 1771 років виконували художники Іван Саблучок та Іван Каблуков, але зберігся живопис лише в пандативах собору. Над іконостасом працював видатний український різьбяр, що походив з Осташкова, нині Тверської області, Сисой Шалматов.
Барельєф архангела в інтер’єрі собору, світлина початку ХХ ст. експедиції С. Таранушенка
Чудодійна Охтирська ікона із Покровського собору 1844 року була забрана до Троїцького монастиря. Коли ж 1903 року її вирішили відправити до Санкт-Петербурга на реставрацію, образ вкрали. Віднайшли святиню багато років потому – в приватній колекції у Канаді. Там вона перебуває і донині.
Декор покровського собору
За встановлення радянського режиму Покровський собор перетворили на склад. Під час II світової війни він значно постраждав, й місцева влада навіть збиралася знести видатну будівлю, а замість неї побудувати готель чи універмаг. Проте, все ж здоровий глузд взяв гору, і на початку 1970-х років пам’ятку відреставрувати. Із здобуття Україною Незалежності собор перебуває у господарюванні релігійної громади церкви московського патріархату.
