До сьогодення ктиторських портретів доби козаччини, що зображують жінок, зберіглося зовсім небагато. Один з них існує лише в якості чорно-білої фотокопії початку XX століття. На ньому 1696 року була написана дружина Стародубського полковника Лук’яна Жоравки із дітьми. Й за появою цього полотна криється вельми багатогранна історія.
Портрет Євдокії Жоравки. Чорно-біла фотокопія оригіналу, що зберіглася і електронно опрацьований її варіант
Лук’ян Жоравка набрав ваги за Івана Мазепи. Став при ньому господарем Батуринського замку і потім Новгород-Сіверським сотником. Але, коли гетьманові знадобилася вірність сподвижника, той його зрадив: повідомив Полуботка, вірного московському цареві, що Мазепа просить не пускати до його міста великоросійське військо і по шведах велить не стріляти. За таке своєчасне застереження, як вважається, Лук’ян згодом й отримав від Пєтра I посаду Стародубського полковника. А його син Григорій – доньку Павла Полуботка в дружини.
До слова, образ Григорія Жоравки присутній на картині, що змальовує його мати Євдокію. Він – єдиний з трьох дітей, вдягнений по-дорослому в куншут.
Південна вежа Спасо-Преображенського монастиря в Новгород-Сіверському, поряд з якою було кладовище, де наприкінці XVII століття Журавки заснували Троїцьку церкву, в якій було поховано Євдокію. Світлина початку ХХ ст.
Згідно сіверських переказів, Євдокія Жоравка не раз виношувала трійні. Та крім єдиного сина, жодні інші її діти не виживали. Тож аби умилостивити вищі сили, вона звеліла своїм коштом поставити коло південної вежі славетного Спасо-Преображенського монастиря, при кладовищі, нову дерев’яну церкву й назвати її на честь Трійці. Однак, під час чергових пологів пані Жоравка померла.
Фрагмент портрету Євдокії Жоравки, електронно опрацьований варіант
Її чоловік Лук’ян в пам’ять про кохану замовив місцевому художнику Івану Паєвському великий ростовий портрет жінки. А тодішнього настоятеля Преображенської обителі, котрим тоді служив майбутній видатний митрополит Ростовський, Дмитро Туптало, написати епітафію. Її текст зберігся, й відомий під заголовком «Надгробок».
Вірш Дмитра Туптала на портреті Євдокії Журавки
За задумом замовника й творців на полотні в Троїцькому храмі було зображено саму Євдокію при надії, і трьох її народжених дітей. Дівчинка і хлопчик у майже прозорих одежах – це сестричка й братик Григорія Жоравки, що померли зовсім малими. Вони ніби-як не встигли нагрішити і одразу потрапили на Небеса. Тому за сюжетом картини ці двоє дітей пальчиками роблять жести, звертаючись з потойбіччя до старшого брата, аби той разом з ними просив у святих за матір – зараз і протягом всього подальшого життя. Й так само тупталова віршована настанова закликає сина молити в Бога і апостолів пропустити неню до Раю.
Портрет Євдокії Жоравки, фрагмент з дітьми, електронно опрацьований варіант
Невідомо, чи Григорій дотримувався художньо виведених завітів. До тридцяти років він отримав у козацькому стані Гетьманщини статусний ранг бунчукового товариша, й кар’єра далі обіцяла йти тільки вгору. Проте, 1724 року життя молодшого Жоравки зненацька обірвалося. Спадкоємців із донькою гетьмана Полуботка він кінець-кінцем не мав.
Портрет Євдокії Жоравки, фрагмент з дітьми, не опрацьований електронно варіант. Григорій Жоравка ліворуч
Дерев’яну будівлю старої Троїцької церкви розібрали в середині ХІХ століття. На щастя цінний живописний твір із неї зберегли, й передали з Новгород-Сіверського монастиря до Музею Чернігівської архівної комісії. Це дозволило зробити його опис й фотографії. І хоча оригінал пропав в час II світової війни, світлини лишилися.
Портрет Євдокії Жоравки, електронно опрацьований варіант
Може здаватися, що ця знебарвлена копія портрету дружини Стародубського полковника – дуже дрібне свідчення своєї доби. Але тільки простягни руку, й тут тобі: і Мазепа з Петром, і митрополит Туптало, й кілька сімейних драм на тлі епічної історії країни.
Матеріал частково базується на статті Ігоря Нетудихаткіна «Живі» та «мертві» діти на портреті Євдокії Журавко.
