Величний кафедральний храм кінця XVIII століття стояв у самому центрі старовинного козацького містечка на Луганщині до 1934 року. Це була єдина сакральна споруда Старобільська, що повною мірою відповідала духу української архітектурної традиції. Після знищення радянською владою на місці собору було висаджено парк, що нині носить назву Культури й Відпочинку.
Дзвіниця і загальний вигляд собору Покрови у Старобільську, світлина 1910 рр.
Першу дерев’яну Покровську церкву козаки, переселенці з Полтавщини, вочевидь, звели ще в часи самого заснування на території Острогозького Слобідського полку первісного військового поселення Більського, біля 1686 року. Більше ста рокі вона простояла на місцевості, відомій, як Красне містечко, доки не було вирішено замінити її на нову муровану будову.
Собор Покрови Пресвятої Богородиці у Старобільську, світлина експедиції С. Таранушенка 1928 р.
Кошти на облаштування майбутнього кафедрального собору зібрали парафіяни, військові обивателі. Найбільший внесок зробила поміщиця Агаф’я Юхимівна Синельникова. За її сприяння храм отримав своє знане ошатне убрання. 1833 року місцеве купецтво оздобило храмові ікони срібними ризами.
Іконостас собору Покрови у Старобільську, світлина експедиції С. Таранушенка 1928 р.
Уяву про загальний вигляд храму і його інтер’єр сьогодні ми маємо переважно завдяки ентузіазму й наполегливій праці дослідника української старовини, організатору й учаснику руху з охорони пам’яток вітчизняного зодчества, професору Стефану Таранушенку. Тож, краще про собор Покрови Пресвятої Богородиці у Старобільську, ніж цей вельми досвідчений вчений, навряд вдасться висловитись. Тож, його і зацитуємо:
Бані собору Покрови у Старобільську, світлина експедиції С. Таранушенка 1928 р.
Закінчую групу 5-банних церков згадкою про собор міста Старобільська, 1789 – 1794 років. Він в головній своїй частині теж п’ятибанний. Його башти мали основні форми дерев’яних українських монументальних будов: стіни – чотиригранники, що переходять у восьмерики, рівні по ширині й довжині четверику – риса, що її часто зустрічаємо і в дерев’яних наших пам’ятках, Верхні частини башт виконано в характері українських церковних бань.
Інтер’єр собору Покрови у Старобільську, світлина експедиції С. Таранушенка 1928 р.
Але, Старобільський собор має ту істотну від попередніх пам’яток відміну, що його план складається з чотирикутника, розбитого на дев’ять дільниць, його чотири менші бані перекривають куток планового чотирикутника і орієнтовані по сторонах світу, на південь-захід, південь-схід і т. д., чого в дерев’яних пам’ятниках на Україні ніколи не зустрічаємо і що є характерною рисою російського будівництва.
Собор Покрови Пресвятої Богородиці у Старобільську, світлина експедиції С. Таранушенка 1928 р.
Зроблені професором Таранушенком світлини засвідчують, що храм мав в оздобленні фасадів класицистичної й московської манери фронтони, а також доволі незвичайні візерункові вітражі у вікнах. Будівля була явним симбіозом кількох мистецьких течій етапу переходу від бароко до епохи класицизму.
Собор Покрови Пресвятої Богородиці у Старобільську, світлина експедиції С. Таранушенка 1928 р.
По деокупації міста Старобільська від російського загарбання Покровський собор, як унікальну архітектурну пам’ятку, варто поставити в ряд на відновлення.
