Цей п’ятиверхий храм у стародавній обителі, що неподалік гетьманської столиці Батурина, був однією з вершин стилю українського бароко. Його величний образ фіксовано, як на старовинних гравюрах кінця XVII століття, так й на пізніших літографіях і світлинах. Проте, до сьогодні від могутньої святині залишився лише напівзасипаний котлован по центру монастирської території.
Крупицький монастир, титул «Батуринського синодика», 1683 р.
Джерела погоджуються з тим, що православний монастир на підвищенні правого берега річки Сейм, виник ще за часів Київської Русі, але за монгольської навали був майже повністю зруйнований, й частково його знов відновили тільки наприкінці XVI століття. Справжнім центром культурного і релігійного життя України Крупицька обитель стала після проголошення 1669 року сусіднього Батурина резиденцією лівобережних гетьманів. Монастир обладнали під добре укріплену фортецю із високими валами, дерев’яними стінами й вежами, а всі сакральні будови, первісно зведені з деревини, поступово замінили мурованими на попередніх місцях.
Собор Св. Миколая, літографія Іорданова за малюнком Тихановського, 1859 р.
Новий Миколаївських храм було закладено за ктиторства генерального судді Війська Запорізького Івана Домонтовича. У пам’яті нащадків, щоправда, він лишається відомим тим, що 1672 року виступив організатором перевороту проти гетьмана Дем’яна Многогрішного, брав участь в його арешті і наступній видачі московитам. За ці заслуги Іван Самойлович, зрештою затверджений царем на гетьманство, передав Домонтовичу «на годування» село Кудрівку.
Собор Св. Миколая, Крупицький монастир, світлина початку XX ст.
Новозведений собор був хрещатим й дев’ятидільним у плані. Його завершили будувати 1680 року. Декор фасадів будівлі відповідав манері раннього українського бароко: лаконічні ніші й пілястри, відсутність пишної ліпнини. Дахи храму до 1807 року були вкриті ґонтом, котрий тоді ж і замінили на залізо. На початку XVIII століття Іван Мазепа над вежами храму велів вивести нові пишні бані й поставив своїм коштом різаний із кипарису, дорогий п’ятиярусний іконостас, що над його царськими вратами знаходився гетьманський герб. А також тут містилася головна святиня монастиря – середньовічна ікона святого Миколая Мірлікійського.
Інтер’єр із іконостасом, собор Св. Миколая, світлина початку XX ст.
Протягом 1682 – 1683 й 1686 – 1692 років ігуменом Крупицької обителі служив видатний український церковний діяч, майбутній митрополит Ростовський, Дмитро (Туптало). У своєму щоденнику «Діаруші грішного ієромонаха…» він про сумну подію 1680 року записав:
Вересня місяця… Іван Домонтович, суддя генеральний, помер, [той], котрий збудував кам’яну церкву в монастирі Батуринському, де і покладений на лівому боці біля стовпа.»
Фундатор Миколаївського храму був похований у крипті під собором. Пізніше тут погребали й інших визначних діячів Гетьманщини, а також членів монастирської братії. 1790 року під цими склепіннями знайшов спокій останній архімандрит Запоріжжя, Володимир Сокальський.
Собор Св. Миколая, Крупицький монастир, гравюра з журналу «Нива», 1899 р
Собор вцілів під час погрому Батурина і його околиць, влаштованого 1708 року Алєксандром Мєньшиковим. Проте, вже більшовицької навали він не пережив. Представники радянського режиму 1922 року закрили монастир. В 1930-і роки вони знищили монастирську бібліотеку й архів, сплюндрували поховання. Також зруйновано було розкішний іконостас Миколаївського собору, а рештки храму розібрали чи-то тоді ж, чи-то, як стверджують певні джерела, вже у 1960-х роках.
Собор Св. Миколая, Крупицький монастир, світлина початку XX ст.
Наприкінці XX століття на території обителі було проведено ряд археологічних й іншого роду наукових досліджень. За їх результатами комплекс було включено до Зводу пам’яток історії та культури України в Чернігівській області та поставлено під охорону держави як пам’ятки архітектури й містобудування. Нині він входить до складу Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» і під господарюванням громади православної церкви Московського патріархату. Мови про відбудову славетного собору Святого Миколая поки не ведеться.
