Взірець слобожанської школи українського бароко – цей храм простояв у середмісті Харкова майже сотню років. Мав архітектуру дивовижної витонченості й був напрочуд ошатним. Однак, як взірець козацької спадщини, він не влаштовував російський імперський клір, тож був знесений ще до приходу до влади безбожників-більшовиків, наприкінці XIX століття.
Фрагмент панорами міста із Миколаївською церквою по центру, Карта Харківського намісництва, 1787 р.
Перша церква біля північно-східного кута фортеці, приблизно на розі нинішніх майдану Конституції і Миколаївської вулиці, була поставлена засновниками міста між 1655 і 1683 роками. На площі перед нею жваво велася торгівля, а з південно-східного її боку був облаштований цвинтар. Ця дерев’яна козацька святиня простояла до 1733 року, коли була знищена пожежею. Храм, що її замінив мав типову, судячи з плану, для української традиції будову. Та простояв він десь біля трьох десятків років і, ймовірно, також загинув у вогні. Лишилася північно-західніше височіти тільки його дерев’яна дзвіниця. На жаль, жодних зображень цих споруд не зберіглося, тому можемо хіба уявити, як насправді вони могли виглядати.
Графічна реконструкція Миколаївської церкви в 1770-і рр., Олександр Парійський і В. Кодін
Нову церкву Святого Миколая, до слова, на найвищій точці рельєфу верхнього міста, вирішили зводити зрештою з цегли. Її заклали 1764 року і вже 1770-го освятили. За взірець майстри взяли перлину слобожанського зодчества – Покровський собор однойменного монастиря, що знаходився буквально по сусідству. Втім, новий храм вийшов більшим за площею і взагалі по габаритах. Його висота сягала майже сорока метрів.
Миколаївська церква в Харкові, світлина, 1880-і рр.
Церква складалася із восьмигранного центрального об’єму, шестигранних вівтаря і бабинця, а також, первісно, з півдня, півночі й заходу була доповнена трьома низькими притворами. Завершували основні частини будівлі три двозаломні восьмигранні вежі, кожну з яких вінчали додаткові світлові барабани і маківки із хрестами. Декор фасадів на загал також був повторений за Покровським собором. Його складали цегляні карнизи, півколонки, пілястри і різноманітна віконна лиштва із фронтончиками й сандриками.
Миколаївська площа (нині майдан Конституції) в Харкові. Класицистична дзвіниця Миколаївської церкви – праворуч згори. Малюнок, 1840-і рр.
За настоятеля храму, протоієрея Георгія Маєвського, й церковного старости Федора Суботіна була здійснена значна перебудова Миколаївського храму. Протягом 1832 – 1834 років згідно проекту петербурзького архітектора Євгена Васильєва замість оригінального бабинця спорудили масивний двоповерховий притвор. В ньому розмістилося цілих два нових престоли: теплий – в ім’я Святителя Митрофана Воронезького, і холодний – на честь Пророка Іллі. Також автентичні верхи оздобили трикутними зубцями над кожною з граней, а самі бані замінили на більш приземлені. Таким чином споруду позбавили більшості барокових рис, вдягнувши її у фактично готичні шати.
Миколаївська площа (нині майдан Конституції) в Харкові. Миколаївська церква – праворуч згори. Світлина, 1880-і рр.
Поволі видозмін і нищення зазнала й стара дерев’яна дзвіниця. Спочатку, 1787 року, її волами перевезли до західного торця храму й облицьовували цеглою. Тридцять років потому і цю конструкцію розібрали, а на її місці вимурували нову – із торговими крамницями й винними льохами. Це була будова класицистичного духу, із високим шпилем і чотирма купольними альтанками. Однак, у середині XIX століття до Харкова завітав імператор Ніколай I. Йому здалося, що дзвіниця заважає вільному руху площею. Тож, невдовзі за розпорядженням генерал-губернатора Сергія Кокошкіна вона була остаточно знесена.
Миколаївський собор в Харкові, світлина початку XX ст.
Козацька ж Миколаївська церква місцевій духовній консисторії у певний момент здалася замалою. Тож, 1885 року архітекторові Борису Покровському замовили проект її розширення. Планувалося додати два бокові вівтарі і звести-таки для неї чергову дзвіницю. Проте, подібна реконструкція передбачала значні клопоти і докладання великих зусиль, тому кінець-кінцем барокову красуню вирішили просто поруйнувати.
ТРЦ «Микільський» в Харкові, 2021 р.
1896 року на місці видатного козацького храму постав громіздкий Миколаївський собор авторства Володимира Нємкіна. Стиль нової будівлі абсолютно відповідав російським смакам – він наче й був натхнений Візантією, але переважно являвся суто еклектичним. Втім, довго цей доробок імперського смаку проіснував зовсім недовго. У 1930 році його знесли за розпорядженням більшовицької влади. Наразі неподалік місця, де три століття поспіль стояли церкви, знаходиться ТРЦ «Микільський».
