Головний храм в історичному середмісті районного центру на Сумщині є доволі нетиповим прикладом поєднання рис українського бароко із кубічним об’ємом, більш притаманним сакральному зодчеству Московії. Щодо часу його спорудження є кілька версій, але точно це відбулося не пізніше другої чверті XVIII століття.
Святодухівський собор у Ромнах, світлина початку XX ст.
Найімовірніше, собор Зішестя Святого Духа було зведено після 1738 року за ініціативою сестри митрополита київського Рафаїла, роменської шляхтянки М. Заборовської. Його поставили на кромці пагорбу, що височіє на правому березі річки Сули, поряд із давнішньою дерев’яною церквою Успіння. Нова храмова будова була освячена 19 червня 1747 року.
Вівтарна частина Святодухівського собору
Святодухівський собор за структурою є тридільним, чотиристовпним й хрестовокупольним. Його вінчає три грушоподібні бані, розміщені вздовж осі Захід – Схід. Фасади центрального кубічного об’єму із Півдня і Півночі на дві рівні частини розчленовують пілястри. Між ними в два яруси розташовано обрамлені тонкими колонками й стрілчастими сандриками вікна, а над ними згори здіймаються ошатні фігурні фронтони. Загальну гармонію дещо псують прибудований до головного входу приземистий притвор й схожих обрисів тамбури на бічних порталах.
Інтер’єр собору, світлина експедиції Стефана Таранушенка, початок XX ст.
Храм всередині має перекриту системою склепінь крипту й, із західного боку, хори на другому ярусі, до яких з двох сторін ведуть сходи. Також на горішньому поверсі розташовані вівтарі на честь Святої Варвари й Пророка Іллі.
Інтер’єр собору, світлина експедиції Стефана Таранушенка, початок XX ст.
Первісно церковне начиння й богослужбові книги до нового собору перенесли із старого Успенського храму. Звідти ж доставили й перший іконостас. Але згодом тут був встановлений різьблений й позолочений п’яти-ярусний красень, який до нашого часу, на жаль, не зберігся.
Вхідний притвор Святодухівського собору у Ромнах
У середині XVIII століття для Святодухівського храму видатний український маляр-монументаліст Григорій Стеценко написав ікону Божої Матері, відомої пізніше, як Роменська Мадонна. Вважається, що в її образі були передані риси доньки відомого мемуариста Якова Марковича, Марії. Власне над місцем її поховання в соборі й розташовувався знаменитий образ. Сьогодні непересічна ікона перебуває в колекції Роменського краєзнавчого музею. Особливо привертає увагу той факт, що Богоматір на картині одягнена в український національний одяг.
Святодухівський собор, світлина експедиції Стефана Таранушенка, початок XX ст.
На початку XIX століття Святодухівський собор було відремонтовано. У 1875 – 1876 роках його інтер’єр наново розписали – у бажаному російською імперською владою синодальному стилі. Радянська влада храм закрила і облаштувала в ньому господарський склад. Будівля занепадала й згодом дійшла до геть аварійного стану. На початку 1970-х років до неї навіть були задіяні рятувальні роботи.
Святодухівський собор у Ромнах
Із 2013 року храм є кафедральним собором Роменської єпархії православної церкви московського патріархату. Від 2004 року в споруді почалася капітальна реставрація державним коштом. По її завершенню у грудні 2015 року щойно оновлену будівлю освятив митрополит Онуфрій.
Загальний вигляд Святодухівського собору у Ромнах
