Архітектурну стилістику цього храму можна визначити, як відлуння українського бароко. Він постав на місці традиційної п’ятибанної дерев’яної церкви саме в часи, коли з боку російської імперської влади розпочалися утиски вітчизняної культури – зокрема, заборони 1801 року священного синоду на зведення культових споруд у “малоросійському стилі”. Тим показовіше, що дана будівля виявляє в своїх рисак чимало проявів козацького смаку.
Панорама Мотронинського монастиря
Поява монастиря в урочищі Холодний Яр, посеред реліктового лісу, оповита легендами, й найсміливіші припущення пов’язують її із іменем Мирослава, воєводи Ярослава Мудрого, та його дружини Мотрони. Проте, з більшою впевненістю дослідники стверджують, що чоловіча обитель з’явилася тут у середині XVI століття, коли довколишні володіння належали Черкаському замку.
Фасад Троїцької церкви Мотронинського монастиря, Г. Павлуцький, 1905 р.
Протягом більш ніж двох століть Мотронинський монастир перебував у вирі історичних подій: Хмельниччина, Руїна, турецькі походи, визвольні змагання за Мазепи, Барська конфедерація і Коліївщина – все це не надто сприяло стійкому розвитку чернечої установи. Тож, до спорудження монументального головного храму братії вдалося повернутися лише після 1793 року, коли обитель підпорядкували Київській єпархії.
Троїцька церква Мотронинського монастиря
Керувати будівельними роботами було запрошено майстра з фортеці святої Єлисавети (нині місто Кропивницький) Артема Чеменка. Згідно його підряду нову церкву заклали у жовтні 1800 року. Та коли двома роками пізніше її майже завершили, стіни будови не витримали і завалилися. Довелося мурувати храм наново. Зрештою, доведену до розуму споруду освятили тільки 17 жовтня 1805 року. Урочисту службу справив ігумен Антоній.
Баня Троїцької церкви Мотронинського монастиря
Троїцька церква стоїть у самому центрі монастирського подвір’я. Вона являється за типом однобанним, дев’ятидільним і хрещатим у плані храмом, подібні якому зустрічаються також на Січеславщині. Доволі цікавою є конструкція, згідно якої:
План Троїцької церкви Мотронинського монастиря, Г. Павлуцький, 1905 р.
Фасади декоровано лопаткам, неглибокими нішами, гладкою лиштвою вікон і керамічними однотипними кахлями під карнизом. Прямокутні об’єми по боках храму, тобто рамена, увінчують трикутні фронтони.
Троїцька церква Мотронинського монастиря
Завдяки багатьом арковим вікнам і загальному просторовому рішенню храм всередині справляє враження особливої піднесеності. Його здебільшого аскетичний інтер’єр водночас є доволі цілісним, величним і парадним.
Малюнок «Мотрин Монастир», Тарас Шевченко, 11-ий аркуш альбому 1845 р.
У жовтні 1845 року Мотронинський монастир відвідав Тарас Шевченко. Він замалював до свого альбому сучасний йому вигляд подвір’я, що пізніше дозволило відновити первісні форми Троїцької церкви. Позаяк, за реконструкції 1889 – 1900 років оригінальний бароковий верх храму замінили на шоломоподібний, а також додали ще чотири декоративні баньки на вежечках понад раменами.
Троїцька церква Мотронинського монастиря, світлина 1950-х рр.
За встановлення в Україні радянського режиму в обителі після 1921 року були забрані всі землі, а її комплекс і майно згодом передали місцевій комуні «Заповіт Леніна». У роки II світової війни монастирські будівлі були частково або повністю зруйновані. У вцілілій Троїцькій церкві після 1965 року комуністи вирішили зробити музей чи-то Коліївщини, чи-то партизанської слави. Від 1991 року храм і монастир належать громаді православної церкви московського патріархату.
