Цей храм у середмісті старовинного козацького містечка – справжня вершина українського барокового зодчества. Один з найпізніших зразків стилю. Взірцевий тетраконх. Та знана ця пам’ятка кінця XVIII століття не тільки своєю чарівною архітектурою, але ще більше згадкою про неї у одному вельми відомому літературному творі.
Ілюстрація до повісті М. Гоголя «Ніч перед Різдвом», епізод, в якому чорт заважає Вакулі, Іван Сімаков, 1920 р.
Як знаємо, богобоязливий чоловік, коваль Вакула, часто писав образи святих. Й свою повість «Ніч перед Різдвом» український письменник Микола Гоголь розпочинає із оповіді про те, що
і тепер (тобто, в I половині XIX століття) ще можна знайти в Т[роїцькій] церкві його (Вакули) Євангеліста Луку. Проте торжеством його мистецтва була одна картина, намальована на стіні церковній в правому притворі, на котрій зобразив він святого Петра в день Страшного суду, з ключами в руках, що виганяв з пекла злого духу: переляканий чорт метався на всі боки, передчуваючи свою смерть, а ув’язнені раніше грішники били і ганяли його батогами, полінами і всім, чим завгодно. У той час, коли художник працював над цією картиною і писав її на великій дерев’яній дошці, чорт усіма силами намагався заважати йому: штовхав невидимо під руку, піднімав з горнила в кузні попіл й обсипав ним картину; але, незважаючи на все, робота була закінчена, дошка внесена до церкви і вставлена в стіну притвору.
Троїцька церква, Диканька
На жаль, донині оригінальні розписи інтер’єрів не зберіглися. Про саму ж церкву відомо, що споруджено її було 1780 року на місці дерев’яного Хрестовоздвиженського храму. Замовником будівництва виступив власник диканських маєтностей, козацький старшина і статський радник, Павло Васильович Кочубей. Найімовірніше, прикладом для цієї будови послужила дещо старша Миколаївська церва у Полтавській фортеці. Певні дослідники називають автором проекту видатного російського митця, Миколу Львова, однак це є вкрай сумнівним, оскільки він переважно оперував новомодною вже на той час класицистичною манерою. Мабуть, плутанини додає те, що майстер дійсно поставив у Диканьці видатну святиню – в ім’я святого Миколая – але сталося це значно пізніше.
План Троїцької церкви, Диканька
Троїцька церква належить до полтавського типу тетраконхів, що мають піднятий по центру, трохи зменшений, основний об’єм (складений у даному випадку з восьмигранника понад чотиригранником) і розвинені конхи (перекриті четвертинними сферами півциліндри). Будівля викладена з цегли, потинькована і побілена, увінчана ефектною банею. Вона одиноко височить над місциною. Рівноцінно вирішена композиція споруди вкрай гармонійно вписує її у довколишній пейзаж.
Баня Троїцької церкви, Диканька
Декор храм має пишний і витончений, наближений до смаків доби цариці Єлізавєти. Наріжні пучки пілястр, спарені колони композитного ордера обабіч порталів, розкреповані карнизи, лучкові фронтончики й вибагливі ліпні деталі понад вікнами – суцільний синтез пізнього українського бароко і грайливого рококо.
Троїцька церква, Диканька, світлина 1910-х рр.
За рік по освяченню церкви біля неї звели двоярусну надбрамну дзвіницю. Також про перші десятиліття існування храму одповідається, що підлога в ньому була викладена з чавунних плит, й, що під ним було викопано цілу систему підземних ходів. В ті часи, як кажуть прихожанами тут були самі тільки козаки і багаті міщани.
Троїцька церква, Диканька
1786 року у склепі святині, що знаходився під правим крилосом – спеціальним підвищенням перед іконостасом – знайшов спокій її засновник, Павло Кочубей. Тут до того, вочевидь, було перепоховано його дружину Уляну, що відійшла дев’ятьма роками раніше. Жінка являлася сестрою можновладному імперському діячові, соратнику деспотичної Єкатєріни II, канцлеру Олександру Безбородьку. Від кінця XVIII століття, в день Святої Трійці, у храмі правили спеціальний молебень в пам’ять загиблих у боях і походах диканьських козаків. На свято із ризниці виносили золоту чашу із карбуванням «За упокій Павла Кочубея 1786 року».
Портал дзвіниці Троїцької церкви, Диканька
Пізніше поряд із церквою побудували парафіяльну школу. Її найуспішніших учнів винагороджували іменними Євангеліями, що їх підписувала і вручала княгиня Олена Костянтинівна Кочубей – одна з останніх представниць знаного сімейства, що до буремних подій 1917 року переважно мешкала в Диканьці. На початку XX століття настоятелем Троїцького храму служив отець Костянтин, батько видатного українського громадського діяча Василя Короліва. В 1908 році він вінчав тут свою племінницю Варвару із письменником й перекладачем Олексою Діхтяром.
Троїцька церква, Диканька, світлина 1916 р.
За встановлення в Україні радянського режиму Троїцьку церкву закрили. Протягом 1930-х років зруйнували її баню із підбанником, а також сусідню дзвіницю. В стінах храму влаштували склад. Майже до кінця XX століття будівля простояла понівеченою.
Троїцька церква, Диканька
Реставраційно-відновлювальні роботи згідно проекту архітекторки-реставраторки Ірини Іваненко, складеного ще у 1970-х роках, завершили лише 1995 року. Незадовго до того храм передали релігійній громаді. В перші десятиліття XXI століття було відбудовано дзвіницю. Її баню, як і церковну, тоді ж вкрили безмежно блискучим нітридом титану. На жаль, подібне новаторство дещо псує враження від споглядання автентичної пам’ятки.
Ілюстрація до повісті М. Гоголя «Ніч перед Різдвом», епізод, в якому мати лякає чортом дитину, Сергій Якутович, 2008 р.
На завершення ж додаймо ще один уривок з Гоголя, де сказано про те, що як було увійти всередину Троїцької церкви і глянути на стіну збоку, то неодмінно можна було побачити змальованого на ній
чорта в пеклі, такого гидкого, що всі плювали, коли проходили повз; а баби, як тільки починала рюмсати у них на руках дитина, підносили її до картини і казали: оно бач, яка кака намальована! Й дитя, утримуючи сльози, косилося на картину і тиснулося до грудей своєї матері.
