Мурована трапезна церква у старовинній обителі на Чернігівщині з’явилася, найімовірніше, що на початку XVIII століття. Вона стала в периметрі внутрішнього двору симетрично до корпусу келій, праворуч од чолового фасаду старовинного Спасо-Преображенського собору. І коли порівнювати із цим храмом часів воєводи Адама Киселя, в око впадає більш явна її належність стилістиці саме українського бароко.

Максаківський монастир, фрагмент уявного портрета Адама Киселя, XIX ст., Введенська трапезна церква – праворуч

Вперше Введенська трапезна церква згадується в описі монастиря 1765 року. Від більшості споруд такого типу у Гетьманщині вона відрізнялася тим, що мала два поверхи. На горішньому знаходилася холодна церква із вівтарем Вознесіння Господнього, на нижньому – тепла, власне, названа на честь Введення Богородиці у храм.

Введенська трапезна церква, Максаківський монастир, світлина експедиції С.Таранушенка і П.Жолтовського

Будівля була видовжена і мала багатокамерну структуру. Із заходу її завершувала напівкругла апсида, вікна якої прикрашала лиштва, схожа за дизайном на ту, що зберіглася в Іллінської церкви у Чернігові. В місці з’єднання апсиди із трапезною палатою Введенський храм увінчувала грушоподібна баня на восьмигранному підбаннику.  В 1811 тут було встановлено новий іконостас. Знесли виразну пам’ятку козацької доби за панування радянського режиму, орієнтовно до 1960 року.