Це був єдиний храм Успенського монастиря, що під Сумами, який пережив єкатерининську секуляризацію, тобто ліквідацію старовинної козацької обителі в 1787 році. Він мав виразну пізньобарокову архітектуру й до руйнації в радянські часи лишався справжньою окрасою місцевості.
Всіхсвятська церква Успенського монастиря, світлина експедиції Стефана Таранушенка, 1914 р.
Монастир у Малій Чернеччині між 1658 і 1671 роками заснував перший сумський полковник Герасим Кондратьєв. Для облаштування святого місця було обрано пагорб понад ставком, оточений мальовничими лісовими угіддями. На середину XVIII століття в обителі діяло три муровані храми:
Два останні поставлені були коштом Якова Шубського. Цей уродженець слободи Білка, Охтирського полку, ще у дитинстві потрапив до Петербургу, в Придворну капелу царівни Єлізавєти. Попри те, що згодом свій чудовий голос хорист втратив, при дворі він лишився в фаворі: служив читцем й ктитором придворної церкви, отримав чин військового бригадира. Після смерті імператриці-добродійки Яків повернувся на батьківщину й оселився в сумському Успенському монастирі, де раніш ієромонахом правив його батько. Протягом 1753 – 1760 років молодший Шубський спонсорував зведення згаданих вище церков і нових монастирських келій. Невдовзі прийняв чернецтво, а 1787 року був призначений настоятелем обителі.
Портрет Якова Шубського написаний Фридрихом Баризьєном, 1750 р.
Вважається, що у другій половині XVIII століття у монастирі в Малій Чернеччині певний час жив Григорій Сковорода. На той час архімандритом тут являвся його колега-викладач по Харківському Колегіуму Товія (Кремповський), а також священником служив сокурсник з Могилянської академії Іакінф Боярський.
Ікона і напрестольний хрест з Всіхсвятської церкви Успенського монастиря, світлина експедиції Стефана Таранушенка, 1914 р.
1788 року Успенський монастир був закритий. Його ченцям наказали перейти в обитель у Куряжі під Харковом. Головну церкву, Успіння Богородиці, розібрали. Її цегла продана була для будівництва храму у Верхній Сироватці, а залізне покриття й двері пішли на облаштування Воскресенської і Миколаївської церков у Сумах. Так само по різних місцях передалися начиння й матеріали решти будов обителі.
Всіхсвятська церква Успенського монастиря, світлина експедиції Стефана Таранушенка, 1914 р.
Лише ігумену Якову було дозволено залишатися у своїх келіях. Зведена ж ним церква Всіх Святих була переформована в парафіяльну. Простір її першого ярусу, що раніш слугував проходом для перехожих і возів, замурували. В ньому зробили склад для дров і різного непотребу. Служби продовжували правити на другому поверсі храму.
Конха Всіхсвятської церкви Успенського монастиря, світлина експедиції Стефана Таранушенка, 1914 р.
В 1887 році у Всіхсвятській церкві був, як переказують, явлений образ Ісуса Христа. Він мав вигляд дещо видозміненої ікони «Спас Кровоточивий». Саме таку святиню, як вважається, придбав на Волині й подарував Успенському монастирю ще наприкінці XVII століття його засновник сам полковник Гарасим Кондратьєва. Ікона вважалася чудотворною. Втім, у часи визвольних змагань її було втрачено й знов віднайдено тільки 2012 року – у приватній колекції донецького колекціонера Олега Здановича.
Інтер’єр Всіхсвятської церкви Успенського монастиря, світлина експедиції Стефана Таранушенка, 1914 р.
Із встановленням в Україні радянського режиму церкву Всіх Святих було закрито. Коли саме її будівлю розібрали точних даних немає, однак відомо, що з цегли храму було збудовано сільський клуб. Церковне начиння й ікони були здебільшого розкрадені, й частково збережені парафіянами. Село Мала Чернеччина в період між 1967 й 1971 роками було приєднане до Токарів. Від славетного монастиря лишилися тільки стіни дзвіниці. На щастя, зберіглося кіьлька світлин 1914 року, під час експедиції зроблених Стефана Таранушенка.
