Коли 2008 року відзначалося трьохсотріччя проголошення міста Глухова гетьманською столицею, саме цю виразну споруду середини XVIII століття зобразили на реверсі присвяченої даті срібної монети номіналом десять гривень, випущеної Національним банком України. Будівля не є виключно точним взірцем українського бароко. Це об’єкт перехідної стилістики, в рисах якого відчувається наближення класицизму. Та водночас оборонне зодчество Лівобережжя, прикладом якого являється Київська брама, за козацького полкового устрою мало саме подібний вигляд.
Київська брама Глухівської фортеці, світлина початку XX ст.
Від кінця XVII століття головний в’їзд до Глухівської фортеці з Київського шляху захищала дерев’яна надбрамна вежа. Її було розташовано на західному краю міста, на пагорбі над заплавою річки Есмань. Після пожежі 1748 стару будову реконструював мінер Юхим Наумов, а вже за рік військовий інженер французького походження Даніїл де Боскет замінив її на нову, також дерев’яну, браму. З приміщеннями для варти – кордегардіями – і мостом через рів.
Київська брама Глухівської фортеці
Сучасну муровану будову над воротами, як свідчать деякі джерела, спорудили до візиту в Глухів російської імператриці Єкатєріни II. Часом будівництва при цьому вказується діапазон між 1766 й 1785 роками. Хоча жодних свідчень про відвідини міста царицею в той період немає. Ймовірно, браму за проектом архітектора Андрія Квасова вирішили поставити після ліквідації Гетьманської держави й організації 1765 року Малоросійської губернії із адміністративним центром безпосередньо в Глухові. Ідентичну браму, що носила назву «Московська», тоді ж звели і зі східного боку фортеці, але вона до наших часів не зберіглася.
Київська брама Глухівської фортеці, світлина експедиції C. Таранушенка, початок XX ст.
Київська брама замикає із заходу перспективу Київської вулиці – центральної у місті. Вона інтегрована у частково збережену західну лінію фортечних укріплень й повз надбрамну арку досі здійснюється транспортне сполучення між правобережною й лівобережною частинами Глухова. В минулому брама виконувала не лише оборонну функцію, але також слугувала контрольним пунктом, на якому перевіряли паспорти мандрівників.
Київська брама Глухівської фортеці, вид з вулиці Київської
Споруда має заввишки 7,5 метрів, завширшки – 28 метрів, й довжину тунелю – 16 метрів. Вона є прямокутною у плані і має симетричну композицію, яку формують дві кордегардії обабіч проїзної арки. Фасади прикрашають рустовані пілястри й встановлені на високі п’єдестали спарені колони римо-доричного ордера. Вікна бічних об’ємів обрамляє лиштва. Завершують браму зі сходу і заходу трикутні розкреповані фронтони.
Київська брама Глухівської фортеці, світлина експедиції C. Таранушенка, початок XX ст.
У 1804 році земляні фортечні вали біля воріт було демонтовано. Тоді ж за проектом архітектора Антон Карташевського обабіч арки облаштували проходи для пішоходів і звели нові великі кордегардії. Це дозволило погасити розпір циліндричного склепіння головного порталу.
Київська брама Глухівської фортеці
В роки II світової війни Київська брама зазнала значних руйнувань. На початку 1950-х їх залишки повністю розібрали, але невдовзі за проектом Полтавської дільниці Чернігівської міжобласної науково-реставраційної майстерні всю оборонну споруду відбудували наново. Чергові реставраційні роботи проводилися у 1970 й 1992 роках, і нині пам’ятка має первісний вигляд. Вона входить до складу Національного історико-культурного заповідника «Глухів».
