Нова велика дев’ятибанна церква у самому центрі столиці Слобожанщини була відкрита до Дня міста, 23 серпня 2015 року. Архітектура будівлі значною мірою витримана у стилістиці українського бароко/ Вона наслідує традицію сакрального зодчества Харкова, започатковану ще в часи появи тут козацької фортеці в середині XVII століття.
Бані храму Жінок-Мироносиць в Харкові
Нинішня Мироносицька церква зведена з цегли, оштукатурена й пофарбована в білий і світло-сірий кольори. Загальна площа будівлі становить більше тисячі двохсот метрів. Висота – майже сорок п’ять метрів. Верхи храму – грушоподібні бані, увінчані маківками. Усі дахи виготовлено з металу “під золото”.
Краєвид на храм Жінок-Мироносиць в Харкові від Національного академічного театру опери та балету ім. М. В. Лисенка
Головний молитовний зал діє на другому поверсі. Він розрахований на п’ятсот парафіян і має три вівтарі. На першому ярусі міститься менший храм, освячений в ім’я російського князя Алєксандра Невського. У приміщеннях під спорудою розташовано підземний автомобільний паркінг на двісті машин. Унікальним для України є встановлений в храмі ліфт – для потреб людей з інвалідністю, в першу чергу, але й для зручності інших відвідувачів також.
Карильйон храму Жінок-Мироносиць в Харкові
В ніші над головним входом встановлено карильйон – ударний музичний інструмент, який складається з набору налагоджених дзвонів з механічним керуванням. Він облаштований в аркаді над головним порталом храму, яку завершує кучерявий бароковий фронтон із мозаїкою. Також численні фронтони повторюються в оформленні південної й північної сторін будівлі. На загал фасади рясніють ліпними деталями: різноманіттям лиштви, сандриків віконних отворів, барельєфів у вигляді хрестів, тощо.
Мироносицька церква в Харкові, 1908 р.
Мироносицям називають жінок, що в ніч Воскресіння Ісуса Христа прийшли до Гробу Господнього, аби намастити його тіло ароматними маслами. Першу церкву із такою присвятою, ще дерев’яну, поставили поза фортечними мурами тогочасного Харкова раніше 1701 року. За вісім десятеліть її замінили мурованою спорудою, біля якої було облаштовано міський цвинтар. Протягом наступного століття храм багато разів перебудовувався й розширювався, тож зрештою отримав форми, що відображали виключно смаки імперської влади: поєднання класицистичного і псевдоросійського стилів. За більшовицького режиму, 11 березня 1930 року, стару культову споруду було знесено.
Макет «Театру масово-музичних дій», проект братів Весніних
До переносу столиці УРСР з Харкова до Києва на спорожнілій Мироносицькій площі радянська влада планувала звести циклопічний «Театр масового музичного дійства», який водночас виконував би функції цирку, театру і кінотеатру. Але грандіозні плани довелося скасувати й тут розмістили тролейбусний парк.
Фрагмент старої карти Харкова із храмом на Мироносицькій площі
Після II світової війни на місці депо облаштували сквер Перемоги. Саме посеред нього, впритул до будинку по вулиці Чернишевській, 15, у серпні 2008 року заклали новий храм Жінок-Мироносиць. Ініціатором виступила Харківська єпархія православної церкви московського патріархату. Ідею (із сумним обличчям, не інакше) підтримав тодішній голова міста, Михайло Добкін. Однак, в наступні п’ять років роботи так і не розпочалися.
Візуалізація проекту храму Жінок-Мироносиць в Харкові архітектора Павла Чечельницького
До планів зі спорудження церкви міська влада повернулася восени 2013 року. Статус ділянки у парковій зоні змінили на житлово-громадську забудову, східніше знаменитого символам міста, Дзеркального фонтану, встановили паркан і за ним почали пиляти дерева. Це обурило місцевих мешканців, почалися постійні мітинги-протести. До невдоволених швидко доєдналися екоанархісти й комуністи. Останні виступали проти демонтажу алеї комсомольців-героїв, на якій стояли бюсти міфологізованих радянською пропагандою персонажів, типу Зої Космодем’янської, Саші Матросова і Лелі Убийвовк.
Бюст Лелі Убийвовк з алеї комсомольців-героїв, демонтованої 24 листопада 2013 р.
Проект будівлі в українській національній традиції розробив досвідчений харківський зодчий Павло Чечельницький. Проте, в дні громадських обурень його почали піддавати нищівній критиці. Колега Чечельницького по цеху, Максим Розенфельд, навіть висловив думку, що
основні стилі, що утвердилися у храмовій архітектурі Харкова, це класицизм та російсько-візантійський. А тут претензія на українське бароко, яке є ремінісценцією. Вона іноді виглядає вдало, але інколи комічно.
Храм Жінок-Мироносиць в Харкові
Крапку в конфлікті між активістами і церковниками поставив Геннадій Кернес, обраний 2010 року мером міста.
Ви не завадите збудувати храм, я вам говорю це відкрито, чесно та спокійно, от і все”
– заявив він невдоволеним громадянам й пообіцяв, що за два роки церква в сквері стоятиме, так чи інакше. Зрештою ця обіцянка (чи-то погроза) була виконана. Будівельні роботи здійснила компанія АТ «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1».
Храм Жінок-Мироносиць в Харкові після обстрілу росіянами навесні 2022 р., автор світлини Костянтин Сова, сайт pinterest
Внаслідок російського обстрілу Харкова 2 березня 2022 року храм Жінок-Мироносиць було значно пошкоджено: вибито скло у всіх вікнах, у багатьох місцях зірвано металеве покриття бань.
