В архітектурному ансамблі Ближніх печер цей храм відіграє провідну роль. Він створює виразний силует забудови і водночас є єдиною доконаною пам’яткою мазепинської доби у цій частині обителі. І хоча ззовні церква може видатися дещо скромною, справжнє диво чекає на її відвідувачів усереднені. Адже саме тут зберігся правдивий шедевр українського рококо – неперевершеної краси унікальний триярусний іконостас.
Іконостас Хрестовоздвиженської церкви Києво-Печерської лаври
З давніх давен на терасі південного схилу пагорба верхньої території лаври розташовуйся вхід до печер, започаткованих ще в середині XI століття преподобним Антонієм. Після 1638 року замість невеликої каплички над ним було зведено дерев’яний храм. Мову про його заміну на новий мурований зайшла, коли за гетьманування Івана Мазепи було вирішено усю стародавню обитель перевдягти у більш віковічні кам’яні, і водночас значно розкішніші, барокові шати.
Дерев’яна церква на місці нинішнього Хрестовоздвиженського храму, фрагмент плану Ближніх і Дальніх печер Києво-Печерської лаври, Інокентій Ґізель, 1674 р.
Ктитором зведення нової Здвиженської або Воздвиженської (такі назви також часто фігурують у джерелах, й всі походять від біблійного сюжету Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього) церкви став один з близьких соратників Мазепи, полтавський полковник Павло Герцик. Він виходив з охрещеного єврейського роду, був пасинком генерального судді Війська Запорозького Петра Забіли і тестем майбутнього гетьмана Пилипа Орлика. Щоправда, до буремних часів після Полтави Павло не дожив. Він упокоївся невдовзі після закладання описуваного лаврського храму й в ньому ж 1700 року був похований – вочевидь, доволі задовго до завершення будівництва.
Хрестовоздвиженська церква, Києво-Печерська лавра, Київ
Освячено нову сакральну будову над входом до Ближніх печер було 13 вересня 1704 року. В урочистій церемонії взяли участь київський митрополит Варлаам (Ясинський) і його наступник на кафедрі, а на тоді архімандрит обителі, Йоасаф (Кроковський). До слова, відтоді над похованням засновника церкви, полковника Герцика, було розміщено його ктиторський портрет. Однак, оскільки у подальшому віряни почали сприймати картину за ікону і молитися на неї, у 1857 році той портрет було вирішено зняти. Зрештою безцінний образотворчий витвір зник – чи-то загубився, чи був свідомо знищений, аби не лишати пам’ять про впливового козацького старшину.
Хрестовоздвиженська церква Києво-Печерської лаври, Вхід до Ближніх печер, літографія, Василь В. Тімм, 1859 р.
Хрестовоздвиженська церква, бодай і має у базі традиційну для українського дерев’яного зодчества структуру – вона ніби-як тридільна і триверха – проте, характеризується низкою доволі незвичайних особливостей. Зокрема, за прямокутним бабинцем-нартексом слідує об’єм, що його формують три майже однакового розміру дотичні рамена-апсиди: тригранна південна і півкруглі північна та вівтарна. Завдяки цій обставині певні дослідники зараховують храм до триконхів, що видається справедливим.
План Хрестовоздвиженської церкви Києво-Печерської лаври, 1832 р.
Також до вівтаря доєднано два криволінійні у плані невисокі приміщення – ризницю і паламарню, які назагал не надто впливають на цілісне сприйняття будівлі. Крім того, зазвичай у контексті храму розглядають добудовані пізніше поряд галерею із ще одним входом у печери і трапезну палату. Втім, їх, на нашу думку, варто розглядати окремо, як цілком самодостатні архітектурні об’єкти.
Ризниця Хрестовоздвиженської церкви Києво-Печерської лаври
Щодо оформлення фасадів Здвиженського храму, то йдеться про дійсний взірець стриманості ранньобарокового етапу. Сувору лаконічність пожвавлюють лише розвинений антаблемент під двозаломним дахом і шість великих напівциркульних вікон з південного та східного боків. Пишним оформленням виділяється тільки головний вхідний портал, що веде до церкви з площі. Його обрамляють, створені найімовірніше у середині XVIII століття, ліпні гірлянди квітів і рослин, а також голівки янголят-путі обабіч арки згори. Та, на жаль, сьогодні (станом на березень 2026 року) цю красу майже не видно, через прилаштований над дверима масивний кований козирок…
Вхідний портал Хрестовоздвиженської церкви Києво-Печерської лаври, світлина видавництва Мистецтво, Ю.М. Бусленко, 1984 р. і сучасна фотографія
Увінчують церкву три золотаві грушоподібні бані із ліхтариками і маківками на кінцях. Центральна, значно масивніша і ефектніша, встановлена на восьмигранному світловому підбаннику, помітно менші західна і східна баньки утримуються шестигранними підбанниками. Отвори під останніми зсередини закладені – тобто функція бічних ліхтарів нині суто декоративна.
Хрестовоздвиженська церква, Києво-Печерська лавра, Київ
Нинішній інтер’єр храму – немовби еклектичний колаж, що поєднує (почасти не філігранно вдало) мистецький доробок одразу кількох епох. Головною його принадою, без жодних сумнівів, є рокайльний іконостас, який впродовж 1767 – 1769 років з липового дерева вирізьбив сницар Карпо Шверін. Ікони до нього у співпраці із вихованцями монастирської малярні написав лаврський чернець Захарія (Голубовський), а розкішні царські врата викарбував знаний київський золотар Олексій Іщенко. Також він, разом із майстром Іваном Атаназевичем виготовив срібні накладні прикраси для престолу. Тому останньому епізоду явного мистецького піднесення у Печерській обителі сприяв її тогочасний управитель, останні самочинний архімандрит лаври Зосима (Валкевич).
Фрагмент іконостасу Хрестовоздвиженської церкви Києво-Печерської лаври
У 1930-ті роки більшовики царські врата Хрестовоздвиженського храму продали закордон у якості срібного лому. Лише щасливий збіг обставин вберіг безцінний витвір українського мистецтва від остаточного зникнення, й сьогодні ця дивовижа є невід’ємною складовою колекції музею Альберта і Вікторії у Лондоні, Великобританія. В лаврському храмі, натомість, встановлено нещодавно значно скромніший сучасний замінник.
Царські врата іконостасу Хрестовоздвиженської церкви Києво-Печерської лаври: оригінал в колекції музею Альберта і Вікторії, Лондон, Великобританія і сучасні в храмі в Києві
Жодні первісні барокові розписи церкви, окрім відкритого наприкінці XX століття невеликого фрагменту орнаменту у вівтарі, не зберіглися. Академічний живопис, що рясо нині вкриває її стіни і склепіння, у 1894 році створив іконописець Данило Давидов. Його манера на тлі блискучої розкоші іконостасу видається дещо спрощеною і сухою, проте не без цікавинок. У східній галереї живописець у сюжеті із пеком розмістив поміж інших грішників одного, в чиєму образі легко вгадуються риси російського письменника Льва Толстого.
Фрагмент розпису галереї Хрестовоздвиженської церкви Києво-Печерської лаври Данила Давидова
Протягом XIX – XX століть у храмі віднайшли упокій чимало видатних духовних осіб, вищих церковних ієрархів. Тут були поховані митрополити Київські і Галицькі, які також титулувалися священноархімандритами лаври:
Хрестовоздвиженська церква, Києво-Печерська лавра, Київ
У 1970 – 1974 роках за проектом архітекторів Володимира Новгородова і Г. Данилової церкву капітально відреставрували. Задля запобігання перезволоженню у 1985 році інститут Київпроект виконав роботи із влаштування спеціального приямку із залізобетонними підпірними стінами вздовж північного фасаду.
Німецький солдат біля Хрестовоздвиженської церкви Києво-Печерської лаври, світлина Джозефа Ремені, 1942 р.
У другій половині XX століття кілька разів спеціалісти вдавалися до консервації і поновлення монументального та станкового живопису. У 1990-х роках старовинна чавунна підлога була замінена на мармурову. Від 1990 року храм опинився у господарюванні православної церкви московського патріархату, щодо результатів якого виникає чимало питань.
Президент США Білл Клінтон із дружиною і Гілларі Клінтон у Хрестовоздвиженській церкві Києво-Печерської лаври, світлина Сергія Буковського, Київ, травень 1995 р.
