Церква Василя Великого у Бєлозерську

Мурований храм нетипових для російської провінції форм було зведено в межах земляного валу Бєлозерського кремля на початку XVIII століття. Він виступав у якості теплої церкви при основному, Спасо-Преображенському, соборі.

Церква Василя Великого у Бєлозерську, світлина середини XX ст.

До 1777 року місто на березі Білого озера, що нині опинилося на північному заході Вологодської області російського краю, звалося безпосередньо Білоозером. Воно початково було відоме з «Повісті временних літ», як столиця фінського племені Весь, й саме тут згідно «Сказанню про покликання варягів» сів князювати брат Рюрика Синеус. Щоправда, те стародавнє поселення знаходилося на 15 кілометрів східніше нинішнього Бєлозерська.

Спасо-Преображенський собор і церква Василя Великого у Бєлозерську, світлина початку XX ст.

Потужні укріплення місцевого кремля з вісьмома дерев’яними вежами з’явилися тут за московського князя Івана III, наприкінці XV століття. Відтоді Білоозеро почало виконувати функцію прикордонного північного форпосту Московської держави, що також спричинило його стрімкий розвиток. Протягом наступних двох століть у місті постали масивні кам’яні споруди: церква Успіння й Спасо-Преображенський собор у кремлі – обидва у типово російському стилі, із купою цибулинних куполів.

Спасо-Преображенський собор і церква Василя Великого у Бєлозерську, листівка початку XX ст.

Від 1736 року єпископом Білозерським й Вологодським став Амвросій (Юшкевич). Він був вихідцем з Гетьманщини, випускником й викладачем Києво-Могилянської Академії. Уславився за життя поборником російської православної церкви й палким прихильником регентки-царівни Анни Леопольдівни Мекленбург-Шверинської. У рік призначення на посаду на Вологодщині Амвросій своєю грамотою благословив зведення поряд із головним соборним храмом Білоозера нової церкви Василя Великого. Вважається, що до того на цьому місці змінилася ціла низка однойменних дерев’яних храмів.

Духовне училище, Спасо-Преображенський собор і церква Василя Великого у Бєлозерську, світлина початку XX ст.

Будівля отримала доволі оригінальне архітектурне рішення. Храм був безстовпним, тобто таким, чиї склепіння не підтримуються певними стовпами-колонами, мав прямокутне планування й увінчувався двома грушоподібними банями. У 1785 році до споруди прибудовали боковий вівтар Миколи Чудотворця. Таким чином церква Василя приєдналася із дзвіницею.

Церква Василя Великого і Спасо-Преображенський собор у Бєлозерську, світлина С. Прокудіна-Горського, 1909 р.

На відміну від старовинних будівель російської манери, храм із українськими акцентами за радянських часів пам’яткою визнавати не стали й внаслідок планів будівництва у північно-західній частині кремля нової школи у 1960-х роках його знесли. Тепер в цій будівлі діє дитячий садок.