Вежа, що стоїть посеред сумського майдану Незалежності трохи північніше від величавої козацької церкви – приклад доволі оригінального мистецького рішення початку XX століття, зорі епохи ар-нуво. Її архітектура – вияв поваги до сакральної пам’ятки старовини, спроба створити якісний відповідник оригінальній манері.

Первісна дзвіниця Воскресенського собору в Сумах, світлина кінця XIX ст.

До 1904 року коло Воскресенського собору тулилася доволі незграбна башта із асиметричними отворами другого ярусу і типово московським шатровим завершенням. Точних даних про час її появи немає, але мотиви демонтажу такого не надто естетичного витвору є більш-менш зрозумілими.

Майдан Незалежності із комплексом Воскресенського собору в Сумах

Нову дзвіницю завершили будувати 1906 року.  Вона є квадратною в плані. По висоті – тотожна центральному верху старовинної церкви, хоча через тендітніші пропорції може здаватися трохи нижчою. На першому ярусі влаштовано арковий проїзд, оформлений у неовізантійському дусі. Другий поверх вежі прикрашають вікна із багатою лиштвою обабіч й вишуканими сандриками згори. Останні два рівні первісно призначалися для дзвонів, тому перекриття між ними не було. Особливо рясно оздоблено горішній восьмерик – конструкцію, яка в проекції має форму восьмигранника. Завершується будівля банею, за обрисом близькою до верхів основного храму.

Вид на комплекс Воскресенського собору в Сумах з набережної річки Псел

Поєднання Воскресенського собору і його дзвіниці творить вельми вдалий ансамбль середмістя Сум. Щодо стилю вежі, то і застосований тут принцип восьмерику на четверику, й обрані елементи декору наближують його до прийомів Московії кінця XVII століття, тобто до наришкінського стилю. Однак, за рахунок колористичного рішення й органічного доповнення до решти церковного комплексу простежується загальне тяжіння саме до української барокової традиції.