Монумент видатному військовому і державному діячові Литовського й Руського князівств постав в Успенському соборі Києво-Печерської лаври наприкінці XVI століття. Це був єдиний в місті по-справжньому ренесансний пам’ятник. Однак, 1718 року страшна пожежа в монастирі його суттєво пошкодила, й на сьогодні зберіглися достеменні зображення лише поновленого на початку XVIII століття барокового витвору. Саме він й послуговує в наші дні взірцем для відтворення визначної скульптурно-монументальної групи.
Надгробок князя Костянтина Острозького в Успенському соборі Києво-Печерської лаври, світлина початку XX ст.
Великий гетьман литовський Костянтин Іванович Острозький згідно заповіту був похований у Великій церкві лаври 24 вересня 1530 року поряд із дружиною, Олександрою Олелькович-Слуцькою. Поховання покрили золототканою парчею з хрестом, виконаним з перлів, й в такому вигляді він простояв наступні майже п’ятдесят років.
Відновлений надгробок князя Костянтина Острозького в Успенському соборі Києво-Печерської лаври, 2017 р.
Надгробок у дусі пізнього відродження, чи-то пак маньєризму, над могилою батька вирішив поставити князь Василь Костянтинович. Засновник Острозької академії й один з найвпливовіших магнатів Речі Посполитої, він був людиною культурною й чутливою до мистецтв. Тому замовлений, найімовірніше, львівському майстру Себастяну Чесеку скульптурний образ якнайкраще відповідав духу епохи. Великий гетьман був зображений у мить переходу до сну, що також може трактуватися і як пробудження – перехід у потойбіччя. Подібна манера в той час широко розповсюдилася поміж польськї шляхти, й відповідно до тодішніх уявлень про стародавнє коріння і його визначальну роль у суспільному становищі отримала назву сарматизму. Тож, такий своєрідний сарматський портрет у червоному мармурі був встановлений над прахом князя Костянтина в Успенському соборі 7 серпня 1579 року.
Оригінальна скульптура князя Костянтина Острозького з надгробку в Успенському соборі, світлина початку XX ст.
Мандрівник й член посольства Антіохійського патріарха Макарія, Павло Алеппський, що відвідав Київ у червні 1654 року, описував у своїх спогадах видатний пам’ятник наступними словами:
У другому відділенні нартекса, праворуч від присутніх дуже висока, велика арка, яка заходить за архієрейське місце, всередині вона вся з мармуру із письменами; відкоси з тієї і з іншої сторони вкриті блискучим мармуром з різьбленими прикрасами: на ньому зображені люди, коні, битви, колісниці і гармати тонкої чіткої роботи, що вражає подивом розум. На половині цієї арки присутні обриси продовгуватого столу, на якому спить людина з бородою, в залізних обладунках; вона зроблена з твердого червоного каменю, схожого на порфир, і нічим не відрізняється від повної людської фігури. Вона лежить на боці, обіпершись на лікоть, підклавши правицю під голову; одне коліно його покладене на друге; на голові визолочена корона, на грудях золочені ланцюги. Це робота що вражає подивом розум.
Шматки оригінальної скульптури князя Костянтина Острозького з надгробку, виставка в Києво-Печерській лаврі
На жаль, трохи більш ніж за шість десятиліть вся ця дивовижна краса була знищена вогнем. Зокрема, повністю було втрачено усі витончені ренесансні барельєфи. Над поновленням монументу взялася працювати артіль алебастрового майстра, як її тоді кликали, Йосипа Білинського. Скульптор-ліпник з Канева разом із помічниками протягом 1726 – 1729 років оздоблював декоративним орнаментом увесь Успенський собор, як зсередини, так і ззовні. У своїй творчості митці надихалися народною традицією, мотивами української флори та фауни. І коли у загальному дизайні храму такий підхід сучасниками сприймався благодушно, то результат переробки надгробку Костянтина Острозького довго вважався суперечливим. Мовляв, нове барокове оздоблення не пасувало вцілій скульптурі стилістики пізнього відродження.
Макет надгробного пам’ятника князю Костянтину Острозькому, виставка «Князі Острозькі: європейський вимір української історії» в Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику
Коли ж в XIX столітті над лаврою затвердилося повне панування промосковського православного кліру, монумент литовському гетьману почав піддаватися зневазі й навіть плюндруванню. Від 1825 року його було приховано від людських очей за ракою для мощей угодників із великим балдахіном. А сімома десятиліттями пізніше взагалі почали ставити питання про повну ліквідацію мистецького шедевру. На початку XX сторіччя навіть стався акт вандалізму – в скульптури князя Острозького Острозького було відбито скіпетр і палець на одній з рук.
Скульптура князя Костянтина Острозького з відновленого надгробку в Успенському соборі Києво-Печерської лаври, 2017 р.
На початку 1930-х років, коли на території лаври почало діяти музейне містечко, надгробок реставрували. Але невдовзі, 3 листопада 1941 року, він загинув разом із майже усім стародавнім храмом. Більшість дослідників вважає, що той нищівний вибух організували радянські диверсанти, оскільки того дня на територію монастиря прибув посіпака нацистських загарбників, президент Словаччини Йозеф Тисо.
Порівняння оригіналу і макету надгробку князя Костянтина Острозького
Від 2017 року розпочався шлях відновлення видатної культурної пам’ятки. Над її відтворенням працюють, як вітчизняні майстри, так і спеціалісти з Литви. Серед інших це скульптори Олесь Сидорук й Борис Крилов, а також професор Вільнюської художньої академії Арунас Сакалаускас. На тридцяту річницю Незалежності України відбулося урочисте відкриття першої черги відновленого надгробку князя. У церемонії взяли участь президент Литви Гітанас Науседа і бойової представники бригади Збройних Сил України імені Великого гетьмана Костянтина Острозького на чолі з командиром Дмитром Братішком. Згодом планується поновити всю скульптурну групу, згідно наявних зображень барокової варіації.
Баракова деталь макету надгробку князя Костянтина Острозького, виставка в Києво-Печерській лаврі
