Одна з останніх вершин стилю українського бароко – рідкісна перлина своєї доби, що з’явилася поза Києвом у середині XVIII століття. За усіма своїми якостями вона перевершує немало столичних храмів. Ця дивовижна сакральна споруда являється фінальним втіленням розвитку архітектури двох основних на Гетьманщині типів храмів: хрещатого п’ятибанного і хрестовокупольного.

Територія собору Антонія і Феодосія у Василькові

Спорудити новий собор на місці попередньої дерев’яної церкви коло давньоруського дитинця 1756 року зволів архімандрит Києво-Печерської лаври Лука (Білоусович). Роботу він замовив монастирському підданому, себто кріпакові, Степану Дем’яновичу Ковніру. Досвідчений каменяр, що кілька десятиліть життя на той момент присвятив виключно муруванню й мав за вчителя автора великої лаврської дзвіниці, Йоганна Шеделя, роботу у Василькові завершив за два роки. Масштаби праці на стільки вразили сучасників, що вони залишили легенду, ніби від нової кам’яної церкви до лаври у Києві встигли прокопати п’ятдесятикілометровий підземний хід.

Бані собору Антонія і Феодосія у Василькові

Храм є чотиристовпним, квадратним у плані із з апсидами, які виступають по сторонах світу. Зведений з цегли, потинькований й побілений. Квадратні приміщення між рукавами апсид завершують чотири бокові бані. Фасади оздоблено пілястрами з ліпними капітелями, пластичною лиштвою й лучковими сандриками над вікнами. Цікавими архітектурними елементами вважається бічні фронтони з карнизами подвійної кривизни. Собор має по двадцять метрів в довжину й в ширину і двадцять вісім – у висоту.

Собор Антонія і Феодосія із дзвіницею, світлина експедиції С. Таранушенка, початок XX ст.

В інтер’єрі частково збереглися олійний розписи Василя Бібікова другої половини XVIII століття. Спеціалісти називають їх спрощеною реплікою живопису у соборі Різдва Богородиці в Козельці. На початку 2000-х років пошкоджені зображення було поновлено.

Інтер’єр собору Антонія і Феодосія у Василькові

До 1797 року біля собору Антонія і Феодосія була зведена дзвіниця, яка зрештою не зберіглася. Під час ремонту до 1906 – 1908 років до головного входу храму прибудували шокуючи дисгармонійний дерев’яний притвор. Під час реставрації в передостанні десятиліття XX  століття його розібрали.

Собор Антонія і Феодосія у Василькові

Церква діяла до 1961 року, коли радянська влада не наважилася нарешті її остаточно закрити. Тридцять років приміщення використовувалось не за призначенням, доки 1990 року храм не було передано релігійній громаді.