Документально засвідчений дерев’яний храм неподалік сучасної Львівської площі проіснував майже сто років, до середини XIX століття. Він вирізнявся впізнаваними рисами української барокової архітектури, і, як більшість подібних київських споруд, зрештою був замінений мурованою будовою у суто російській стилістиці. Пізніше ця церква також зазнала кілька перевтілень, доки за радянських часів не була знесена безповоротно.
Стрітенська церква в Києві, кресленик 1849 р.
Згідно легенді, перший Стрітенський храм ще за часів князя Ярослава Мудрого розташовувався над старовинними Жидівськими воротами. Або деінде поряд із ними. Однак, жодних надійних підтверджень цих даних немає. Після монгольської навали стародавні укріплення були майже повністю зруйновані, й у другій половині XVII століття замість них постала зведена московськими воєводами Старокиївська фортеця.
Львівські ворота Старокиївської фортеці, план Ушакова, 1695 р.
Як вважалося, у західній брамі над валами, що згодом стала називатися Львівською, певний час зберігався чудотворний образ Божої Матері «Всіх Скорботних Радості». З часом він потрапив до побудованої поряд невеликої церкви. Й оскільки ікона серед прочан мала велику славу, то й храм, де вона перебувала, став дуже популярним. Проте, та первісна будівля Стрітенської церкви доволі швидко “зело застаріла”, й вже у 1752 році її замінили на нову.
Стрітенська церква в Києві, ШІ-візуалізація Антона Проненка за креслеником 1849 р.
Обрис барокового дерев’яного храму Стрітення Господнього бачимо на кресленику 1849 року, а уявлення про його план можемо скласти завдяки фіксації на мапі початку XIX століття. Це була хрещата будівля, завершена двозаломною грушоподібною банею, із гранчастою апсидою й прямокутними основним об’ємом та бабинцем. Над західною, вхідною, частиною здіймалася невелика вежечка-дзвіниця, що надавала церкві особливої оригінальності. Також до стін будови з різних сторін були додані різнопланові й, вочевидь, пізніші притвори.
Стрітенська церква на плані Києва архітектора А. Меленського, 1803 р.
Наприкінці XVIII століття дерев’яну Стрітенську церкву ремонтували. Попри це, вже за якихось п’ять десятиліть її таки було вирішено остаточно позбутися. Київський єпархіальний архітектор Павло Спарро розробив проект храму в манері російського романтизму – із шатровим шпилем, цибулястими маківками й вікнами-кокошниками. Цар Ніколай I цей варіант забракував, але ідею заміни назагал схвалив. І в дні початку Кримської війни, у жовтні 1853 року, чергову храмову будівлю на розі Великої Житомирської і Стрітенської вулиць було закладено.
Проект Стрітенської церкви в Києві, архітектор Павло Спарро, 1852 р.
Зведення нової церкви затяглося майже на десять років. Показово, що на момент завершення її будівництва старий дерев’яний Стрітенський храм ще стояв, підтвердженням чому слугують унікальні тогочасні фотографії. Він опинився позаду новобудови й, звісно, невдовзі був розібраний.
Нова і стара (праворуч) Стрітенські церкви, Київ, світлина початку 1860-х рр.
Проте, витвір Спарро ледь проіснував два десятиліття. Між 1883 і 1884 роками церкву кардинально перебудував архітектор Володимир Ніколаєв, а на початку XX століття її, за рахунок збільшення дзвіниці, розширив зодчий Євген Єрмаков. Відповідно, у такому псевдовізантійському опорядженні храм Стрітення простояв до його руйнації більшовиками у 1936 році.
Стрітенська церква, перебудована за проектом архітектора Володимира Ніколаєва, орієнтовно кінець 1880-х рр.
Від початку 1990-х років ведеться мова про відбудову церкви. Локація, де вона стояла, лишилася порожньою, хоча на місці колишнього церковного цвинтаря за брежнєвських часів було споруджено комплекс нинішньої Торгово-промислової палати України. На початку XXI століття з’явилося кілька проектів відновлення святині, але її спорудження досі не розпочалися.
Макет нової Стрітенської церкви, архітектор Янош Віг, 2012 р., світлина макетної майстерні
У сквері на Великій Житомирській вулиці, де може з’явитися монументальний храм, доки облаштована капличка парафії Серафима Саровського. По суті вона є різновидом малої архітектурної форми, зібраного з металопластикових елементів.
Капличка парафії Серафима Саровського у сквері на розі Стрітенської і Великої Житомирської вулиць, Київ
