Козацький дерев’яний храм, щомає надзвичайно насичену подіями історію, й одним своїм існуванням доводить невідривний зв’язок Херсонщини і всього Причорномор’я із рештою України. Та, вражає не лише багатовимірна доля пам’ятки, але й її помітно барокової вдачі архітектура.
Введенська (Воскресенська) церква, Берислав, світлина експедиції С. Таранушенка і П. Жолтовського, 1920-і рр.
Як свідчить напис на одвірку церкви, заклали її за благословення архієпископа Київського і Галицького Варлаама (Вонатовича), тобто десь між 1722 і 1730 роками. Точної дати ми наразі напевно не знаємо, але відомий день – 25 червня. Й сталося це трьомастами кілометрами північніше від теперішнього Берислава, в стінах старовинної Переволочанської фортеці. На тоді укріплення являло собою ядро сотенного козацького містечка Полтавського полку, що контролювало перевіз через Дніпро. Присвятили новий храм Воскресінню Господньому.
План Введенської (Воскресенської) церква, Берислав
Будівля рубана з дубових колод. У плані, що характерно для стародавньої української традиції, вона тридільна й має лише один, центральний, верх. Зруби гранчасті. До основного, найбільшого, об’єму прилягають вівтар і бабинець. Також з усіх боків, окрім східного, додано невеликі п’ятикутні притвори. За рахунок цього загальна об’ємно-просторова композиція храму видається пірамідальною. І єдиний елемент, що дещо псує загальну гармонію – це, вочевидь, пізнішої добудови тамбур, причеплений з південної сторони вівтаря.
Інтер’єр Введенської (Воскресенської) церква, Берислав
Увінчує церкву типової барокової манери верх із двома заломами і маківкою. Й, хоча баня ззовні видається дещо приземкуватою, в інтер’єрі вона здіймається на майже сімнадцять метрів над підлогою. До того ж бабинець єднається із центральним об’ємом великою аркою, що створює всередині ефект єдиного вільного простору. Прикрашають приміщення ряди різьблених балок-ригелів і вигадливого обрису огорожі хорів. Головна ж перлина начиння храму – ошатний бароковий іконостас – на жаль, не зберіглася. Ззовні стрімкості формам будови додають вертикально шальовані фасади. Нині дахи зроблено зі сталі і фарбовано зеленим, а стін отримали густо-синє забарвлення, хоча на старовинних світлинах вони здаються доволі світлими – натурально-дерев’яними або ж біленими.
Іконостас Введенської (Воскресенської) церква, Берислав, світлина 1911 р.
Друга половина XVIII століття для Воскресенської церкви із Переволочної стала визначальною. Імперія Гольштейн-Готторп-Романових здійснила експансію на Південь, анексувала Крим й почала методично винищувати спадок попередніх володарів цих земель. Були остаточно ліквідовані, як згадана раніш козацька фортеця на Полтавщині, так і, до слова, знаменита кримськотатарська твердиня на Таванській переправі через Дніпро – Кизикермен. На руїнах останньої 1784 року було проголошено створення міста Берислава. Й тоді ж тутешні козаки вирішили переправити сюди рікою сивочолий переволочанський храм. Ймовірно, оскільки на своєму первісному місці він ризикував бути поруйнованим разом із укріпленнями.
Введенська (Воскресенська) церква, Берислав, світлина 1942 р.
В Бериславі початково церква Воскресіння була поставлена у самому середмісті, на пристані. Та наприкінці XIX століття, чи-то через мурування відповідного московським смакам нового храму, чи з яких інших причин, але стару козацьку святиню вирішили перенести двома кілометрами вище по течії Дніпра, на околицю. Її поставили на кам’яний фундамент, відремонтували і переосвятили – на честь Введення у храм Пресвятої Богородиці.
Німецьке кладовище біля Введенської (Воскресенської) церква, Берислав, світлина 1942 р.
По встановленню в Україні радянського режиму Введенську церкву, у 1930-х роках, більшовики закрили й облаштували в її приміщеннях склад, котрий невдовзі перетворився на звичайний смітник. Споруда перебувала у жахливому стані, й окупаційна влада мала намір її розібрати на дрова, але до початку II світової війни цього втілити не спромоглася. Німці ж, що зайняли Берислав 1941 року, храм для парафіян відкрили. Вони також організували при ньому свій військовий цвинтар, пізніше знищений. У 1947 році в баню церкви вдарила блискавка. Аби загасити пожежу місцеві мешканці самотужки носили воду з Дніпра (водопостачання у взірцевому радянському місті, звісно, було відсутнє), й завдяки тільки їх зусиллям унікальну пам’ятку вдалося врятувати.
Введенська (Воскресенська) церква, Берислав
Введенський храм до останнього часу перебував у господарюванні церкви московського патріархату. Під час окупації Берислава, від 24 лютого і до 11 листопада 2022 року, його настоятель, отець Олександр Михайленко, постійно співпрацював із російськими загарбниками і усіляко сприяв їхнім протизаконним намірам. Тож, по звільненню міста Збройними Силами України, він втік разом із росіянами на доки окуповане Лівобережжя Дніпра. Місто ж станом на липень 2025 року перебуває під постійними артилерійськими обстрілами й атаками дронів з боку російського агресора. Тому безцінна українська пам’ятка козацької доби лишається під надвисоким ризиком знищення.
Введенська (Воскресенська) церква, Берислав
